У загальному випадку фактори зростання продуктивності праці за змістом поділяються на три групи:
1) соціально-економічні, що визначають якість використовуваної робочої сили;
2) матеріально-технічні, що визначають якість засобів виробництва;
3) організаційно-економічні, що визначають якість поєднання робочої сили з засобами виробництва.
Резерви зростання продуктивності праці – це такі можливомті її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин не використані.
Для впровадження у виробництво виявлених резервів підприємству необхідно удосконалити управління і організацію виробництва, організацію праці, технічний рівень виробництва тощо.
Резерви зросту продуктивності праці розглядають у трьох напрямках:
1) пов’язане зі зниженням трудомісткості виготовлення продукції в основному, заготівельному та допоміжному виробництвах, обслуговуванні та управлінні виробництвом;
2) пов’язане із виявленням всіх недоробок, пов’язаних із неявками на роботу, прогулами, запізненнями та передчасними закінченнями роботи, простоями; виявлення цілоденних та внутрішньозмінних витрат;
3) пов’язане з удосконаленням структури кадрів, забезпеченням відповідності запланованої та фактичної структури оптимальній структурі, що гарантуватиме найбільш ефективне використання трудових ресурсів.