Схема 1

Тема: Сутність фінансів, їх функції і роль

Зміст

1. Предмет науки про фінанси.

Фінанси як специфічна форма суспільних відносин.

Фінанси як економічна, вартісна, розподільча та історична категорія.

Специфічні риси фінансів

Роль фінансів в розвитку економіки.

Моделі фінансових відносин.

1. Функції фінансів.

1.1.Термін «фінанси» в перекладі з латинського «financia» означає дохід, готівка, в перекладі з французького «financer» - грошові кошти.

У повсякденному житті ми часто використовуємо слово «фінанси» маючи на увазі гроші. Дійсно, фінанси завжди мають грошову форму вираження, і це головна ознака фінансів. Немає грошей – не може бути і фінансів, так як фінанси завжди мають грошову форму вираження.

Але на відміну від грошей, фінанси реально не можливо відчути. Тому кажуть, що фінанси мають як видиму, так і приховану форму прояву.

Видима сторона фінансів проявляється у грошових потоках, які рухаються між суб’єктами фінансових відносин. Ці потоки — їх характер і форми, спрямованість і обсяги — є предметом практичної фінансової діяльності. Прихована, змістова, сторона фінансів пов’язана з тим, що відображають ті чи інші грошові потоки, а саме — рух вартості створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту, тобто обмінні й розподільні відносини. Від налагодженості цих відносин залежить ефективність економічної системи і розвиток суспільства. Обмінно-розподільні відносини характеризують внутрішню сутність фінансів і є предметом фінансової науки.

У економічній науці термін «фінанси» та «фінансові відносини» ідентичні та взаємозамінні. Іншими словами, фінанси – це економічні відносини між людьми в суспільстві або між державою та суспільством, які виражаються в грошовій формі.

Характеристика фінансових відносин пов’язана з виділенням їх об’єктів і суб’єктів. Об’єктами даних відносин є національне багатство і вироблений ВВП (схема 1).

Схема 1

Розподіл ВВП є необхідною передумовою забезпечення безперервності виробництва. Фінанси виконують роль сполучної ланки між кількома виробничими циклами, без них неможливе відтворення виробництва — ні просте, ні розширене. Тому, з одного боку, розподіл ВВП є закономірною необхідністю. З іншого боку, саме ВВП як об’єкт фінансових відносин характеризує нормальну фінансову ситуацію: суспільство розподіляє і відповідно споживає чи нагромаджує те, що воно створює.

За умов, коли об’єктом фінансових відносин є націо­нальне багатство, для формування доходів використовується те, що створене попередніми поколіннями або дане природою. Закономір­ним таке явище можна назвати тільки в тому разі, коли існують зайві основні засоби чи матеріальні ресурси, які не використовуються, а також коли є значні запаси природних ресурсів, що перевищують потреби даної країни. В інших випадках розпродаж національного багатства означатиме звичайне «проїдання» ресурсів. У свою чергу, це може бути викликане економічною чи фінансовою кризою, коли іншого виходу практично не існує, чи безвідповідальною фінансовою політикою.

Нормальна фінансова ситуація	Кризова фінансова ситуація
Основним об’єктом фінансових відно­син є ВВП; національне багатство — тільки в частині зайвих ресурсів.	ВВП не вистачає для формування доходів і фінансових ресурсів, тому розпродається національне багатство.

Суб’єктами фінансових відносин у процесі створення ВВП є підприємці, робітники і службовці, держава (схема 2).