Системи консультування

Діючі консультанти дотримуються певних систем і теорій консуль-тування. Зрозуміло, ефективність консультування неминуче залежить від продовж-ності цього процесу. У цьому розділі розглядаються дві системи консультування: одна націлена на розвиток і досягнення особистісної гармонії, інша базується на підході, пов'язаному з лікуванням патологій і порушень функціонування особистості.

Початкова безсистемність. Те, що консультування не керівництво яким-небудь одним системним підходом, не дивно для людей, знайомих з історією його розвитку. Консультування починалося подібно людині, яка підійнявся на коня і не може вибрати напрямок; у цього вершника немає запланованої мети або напрямки (Ungersma, 1961).

Ще наприкінці 1940-х років професіонали відзначали брак системності в консультуванні. Роберт Метьюсон (Mathewson, 1949, р. 73) зауважив, що консультування знаходиться в «пошуку системи... щоб звільнитися від неадекватних структур, запозичених з традиційної філософії та педагогіки, з психології, з політичних формул, що становлять основу демократичного управління, з понять фізичної науки і т. д.».

До кінця 1940-х років в консультуванні застосовувалося безліч систем. У силу того що ця професія не володіла організаційною базою, різні фракції визначали коло своїх застрягання виходячи з тієї системи, яка найкраще задовольняла їх вимогам. Постійно підтримувалася конкуренція між точками зору, особливо в теоретичній області. Деякі консультанти визнавали необхідність незаплановане розростання професії. Проте до початку 1990-х років в консультуванні сформувався ряд систем, дві найбільш відомі з яких, як уже згадувалося, це модель «розвиток / особистісна гармонія» і «медична патологічна модель».

Модель «розвиток / особистісна гармонія». Погляд на консультування як на стимулювання розвитку та підтримання особистісного благополуччя клієнта заснований на положеннях, які виділялися різними теоретиками особистості і свідчать, що люди проходять протягом життя через нормальні стадії розвитку. Консультування з цієї точки зору повинно встановити, чи не чи обумовлена ​​проблема клієнта завданням даного етапу розвитку особистості. Поведінка, яка є доречним на одній стадії життя, може не визнаватися як нормальне на іншій стадії.

Аллен Іві (Ivey, 1990) не був першим, хто радив засновувати системи консультування на точці зору, пов'язаної зі стадіями розвитку, проте його інтеграція моделі розвитку зі стратегіями консультування виділяється як одне з найбільш унікальних виразів цього підходу. Суть цього підходу полягає в застосуванні в клінічній роботі з дорослими і дітьми концепції когнітивних рівнів Піаже (рівні: сенсомоторних, конкретний, формальний і постформальний). Так, на початковому етапі, коли клієнти ще не розібралися в своїх почуттях, консультантам слід працювати з ними на сенсомоторном рівні, з тим щоб викликати емоції. Подібним чином клієнтам, які зацікавлені в плануванні стратегій зміни, буде запропонована допомога із застосуванням формального мислення. Консультування і терапія, що виходять з концепції стадій розвитку (Developmental conseling and therapy - DCT) «спеціально звертаються до послідовності і динаміці розвитку, як це має місце в природній мові інтерв'ю» (Ivey & Ivey, 1990, p. 299).

У задачі підтримки особистісної гармонії ще більше, ніж в задачі розвитку, підкреслюється позитивна природа і здорова сутність особистості (Myers, 1992). «Консультанти завжди вирішували завдання, як допомогти своїм клієнтам ідентифікувати свій потенціал і користуватися ним» (Rak & Patterson, 1996, p. 368). Прихильники цієї точки зору вважають, що люди реально володіють ресурсами швидко вирішити свої власні проблеми. «За особистісними проблемами не варто ніякої базової патології» (Mostert Johnson & Mostert, 1997, p. 21). Дійсно, як вказують Рек і Паттерсон (Rak & Patterson, 1996), навіть найбільш «важкі» діти демонструють стійкість і стають «благополучними» дорослими.

Прикладом застосування в консультуванні підходу, який базується на моделі підтримки особистісної гармонії, є теорія пошуку рішень. Іншим прикладом моделі підтримки особистісної гармонії є Тренінг инокуляции стресу («щеплення від стресу») (Stress inoculation training - SIT) (Meichenbaum, 1993), проактивна психолого-освітня процедура, яка може застосовуватися як у школі, так і в роботі з дорослими, (Israelashvili, 1998). Відповідно до положень цієї моделі, людям допомагають розуміти їх проблемні ситуації, здобувати навички для їх вирішення і застосовувати ці знання щодо теперішніх та майбутніх подій за допомогою уяви або уявного моделювання ситуації.

Наріжний камінь моделі «розвиток / особистісна гармонія» - це акцент на профі-лактики і навчання (Kleist & White, 1997). Консультанти та клієнти діють найкраще, коли вони розбираються в психічних, фізичних і соціальних сферах людського життя. Завдяки цьому вони усвідомлено фокусуються на усуненні або зменшенні впливу зовнішніх і внутрішніх негативних факторів.

Медична / патологічна модель. Протилежністю моделі консультірова-ня як розвитку є модель, що базується на медико-патологічних аспектах людської природи, представлена ​​тими, хто планує лікування відповідно до «Діагностичним» статистичними керівництвом»(Diagnostic and Statistical Manual -DSM (далі - ДСМ. - Прим. Ред.)) (American Psychiatric Association, 1994). Систематизація міжнародній класифікації хвороб (International Classification of Diseases - ICD-10), виданим Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Четверте видання цього посібника (DSM-IV) містить 400 різних категоріальних класифікацій відомих хвороб і краще відображає різноманіття культур, ніж усі попередні видання. Наприклад, «14 з 16 головних діагностичних класів (таких, як емоційні розлади настрою, тривожність) містить деякий обговорення культуральних проблем» (Smart & Smart, 1997, p. 393).

Унікальною особливістю системи DSMстало, починаючи з 1980 року, використання для опису діагнозів клієнтів п'яти координатних осей. Вісь / включає «клінічні синдроми та інші умови, які можуть бути у фокусі клінічного уваги», і зазвичай інтерпретується як вісь, на якій розташовуються подаються клієнтами проблеми і основний діагноз (Hinkle, 1994, р. 38). Вісь II містить діагностичну інформацію тільки про особистісні розладах і розумових обмеженнях. На осі /// представлена ​​інформація про загальний медичному стан клієнта, наприклад про хронічні захворювання. Вісь IV містить інформацію по психологічним і побутовим проблемам, які можуть впливати на діагностику, лікування та прогноз психічних захворювань, - наприклад, нестача друзів або несприятливі житлові умови. На осі Вдається глобальна оцінка функціонування {global assessment of functioning - GAF) клієнта за 100-бальною шкалою. Ця оцінка може даватися як по відношенню до минулого, так і до сьогодення. Коли всі ці осі комбінуються, результат може виглядати наступним чином:

• вісь I: 305.00; середній ступінь зловживання алкоголем;

• вісь II: 317.00; середній ступінь затримки розумового розвитку;

• вісь III: хронічне захворювання;

• вісь IV: розлучений, безробітний, друзів немає;

• вісь V: GAF = 30 (на даний момент).

В цілому DSM є надзвичайно цікавою, але суперечливою системної моделлю (Denton, 1990; Hinkle, 1994). Вона не є теоретичною і не в змозі допомогти в деяких конкретних важких випадках. Тому її значення не так істотно для групових, подружніх і сімейних консультантів, а також для таких фахівців, які не займаються серйозними психічними розладами, або таких, які працюють в руслі гуманістичної орієнтації. З іншого боку, DSM-W містить інформацію, що відноситься до мультикультуральна, статевим і віковим проблемам в діагностиці та лікуванні людей. Крім того, вона є логічно впорядкованої і включає в себе непогану структуру прийняття рішень.

Більшості консультантів слід опанувати термінологією DSM з наступних причин (Geroski Rodgers & Breen, 1997; Seligman, 1997):

1. DSМ-система є універсальною, використовується фахівцями інших профес-сій, пов'язаних з наданням допомоги, формує основу загального діалогу між кон-сультант та іншими фахівцями в області психіки.

2. DSМ-система допомагає консультантам розпізнавати ознаки психічних рас-стройств у клієнтів, які потребують напрямку до інших фахівців або на-значенні особливого способу лікування.

3. Вивчаючи DSM-систему, консультанти отримують універсальний засіб для доку-ментірованія своєї роботи, усвідомленого планування лікування, проведення иссле-джень та оцінки якості роботи.

Участь консультантів у суміжних видах діяльності

Становлення консультанта - процес, що не припиняється протягом усього життя. Він триває після закінчення формальної освіти, отримання ступеня магістра або доктора і включає в себе участь у професійних, пов'язаних з консультуванням видах свою кваліфікацію як перед своїми клієнтами, так і перед професійною загально-ственностью в цілому, консультанти повинні набирати бали триваючого освіти (CEUs) і проходити обов'язкове супервізірованіе, що гарантує належну якість обслуговування клієнтів.