Практичне заняття № 4

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2

ТЕМА: Управлінські моделі в керівництві сучасної школи.

МЕТА: Формування наукового управлінського мислення; вироблення умінь схематично позначати моделі системи управління.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. Обгрунтуйте педагогічну доцільність існування управлінських моделей сучасної школи.

2. В чому специфіка організаційно-функціональної моделі управління загальноосвітньої школи, гімназії, ліцею, навчально-виховного комплексу тощо?

3. Встановіть, в чому суть процесу управління?

Упорядкування системи.

Досягнення мети загальноосвітнього закладу.

Реалізація взаємопов'язаних управлінських функцій.

Процес переробки інформації.

Реалізація аналізу інформації, планування, організації, контролю.

Цілеспрямована взаємодія керівників школи та інших суб'єктів педагогічного процесу.

4. Яка мета, зміст, форми, засоби і методи управління процесами навчання, виховання, соціалізації у різних моделях шкіл?

5. Які активні форми управління можна використати в різних управлінських моделях сучасної школи?

6. Охарактеризуйте вихідні принципи управління сучасною школою.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3

ТЕМА: Організація управління навчально-виховним процесом в сучасній школі.

МЕТА: Формування умінь управлінської діяльності навчально-виховним процесом в сучасній школі.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. Нові підходи до організації і управління навчально-виховним процесом в сучасній школі.

2. Управління процесом впровадження нових технологій навчання і виховання в навчально-виховний процес.

3. Технологія управління навчально-виховним процесом в сучасній школі.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 4

ТЕМА: Самоменеджмент у роботі керівника школи, вчителя, його

функції і значення.

МЕТА: З'ясувати поняття "самоменеджменту" та його функції. Вироблення уміння організації самоменеджменту.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. В чому полягає сутність поняття "самоменеджменту" та його функцій?

Кафедра економіки та управління бізнесом

Габор Кристина Іванівна

Контрольна робота

на тему:

Завдання та функції самоменеджменту

дисципліни: Бухгалтерський облік

Шифр групи: 11-2000 (СОА) (2.0з)

Спеціальність: облік і аудит

№ залікової книжки: Фз-00437

Ст.викладач

Прокопенко Л.В.

___________________

Ужгород-2002

Напевно, як і більшості наук, мистецтва керувати собою, так ііншими, потрібно вчитися. Хто не навчитися керувати собою, той не зможекерувати іншими - каже давня мудрість. Як можна добре розумітиінших, якщо не розумієш самого себе. Тому, перш за все, людина повиннапізнати самого себе. Є два шляхи пізнання себе: один - зовнішній, а інший
- Внутрішній. Зовнішній шлях спрямований на розвиток і вдосконалення такихзовнішніх коштів, як розум і здібності. Внутрішній шлях орієнтований нарозвиток і вдосконалення тієї частини сутності людини, яку називаютьдуша. "Шукайте насамперед царства божого, і все інше додасться вам". Цішляху зовсім різні і ведуть абсолютно до різних результатів. Вонидіаметрально протилежні.

Розглянемо аспекти зовнішнього шляху.

Мистецтво керувати собою, своїм часом, своєю жізнедеяльностью,керувати перебігом свого життя, розвиватися і вдосконалюватися --неповний перелік завдань, що розглядаються самоменеджменту.

Л. Зайверт дає таке визначення поняття самоменеджменту.

Самоменеджмент - це послідовне і цілеспрямоване використаннявипробуваних методів роботи в повсякденній практиці, для того, щобоптимально і зі змістом використовувати свій час.

Основна мета самоменеджменту полягає в тому, щоб максимальновикористовувати власні можливості, свідомо керувати перебігом своєїжиття (самовизначатися) й переборювати зовнішні обставини як нароботі, так в особистому житті.

Кожній людині взагалі і особливо тому, хто готує себе дороботі організатора-менеджера або вже є таким, в першу чергу,необхідно вміти перетворити ситуацію, для якої типова невпорядкованістьдій, зумовлена зовнішніми обставинами, у ситуаціюцілеспрямованих і здійсненних завдань. Навіть тоді, коли на вас з усіхсторін звалюються різні завдання і робота прямо-таки захльостує, можнаБлагодяря послідовному плануванню часу й використанню методівнаукової організації праці краще здійснювати свою діяльність, щоднявиділяючи резерв часу (у тому числі і для дозвілля) для дійснокерівних функцій.

Багато менеджерів занадто орієнтовані на процес діяльності, а нена його результати. При такому підході вони вважають за краще:

- правильно робити справи замість того, щоб робити правильні справи;

- вирішувати проблеми замість того, щоб створювати творчі альтернативи;

- зберігати кошти замість того, щоб оптимізувати використання коштів;

- виконувати обов'язок замість того, щоб домагатися результатів;

- зменшувати витрати замість того, щоб підвищувати прибуток. < p> Л. Зайверт цілком обгрунтовано нагадує про те, що поліпшувати своюжиття необхідно з самого себе. "Зміни себе - і ти зміниш світ навколосебе ". Замість того, щоб змінювати обставини, які ми і так не вможу змінити, потрібно змінити своє ставлення до них.

Л. Зайверт дає практичні рекомендації для тих, хто хоче поліпшитисвоє безпосереднє виконання функцій керівника, менше засиджуючисьна роботі, ефективніше виконуючи покладені завдання з меншими витратамичасу, попереджаючи стреси, підвищуючи кваліфікацію. Він пропонуєконтролювати те, чого всім нам часто не вистачає - час - шляхомскладання планів роботи, де кожному виду діяльності потрібно приділити місце,вказавши інтервал часу, тобто визначивши, яку частку вільного часувоно займає, а також ведення щоденника часу, за допомогою якого можнанавчитися контролювати себе і контролювати виконання щоденнихзавдань.

Щоденне рішення різного роду завдань і проблем можна представити ввигляді ряду різних функцій, які знаходяться в певнійвзаємозалежності між собою і, як правило, здійснюються у певнійпослідовності. Процес самоменеджменту в аспекті послідовностівиконання конкретних функцій може охоплювати шість фаз:
. постановка мети - аналіз і формування особистих цілей;
. планування - розробка планів і альтернативних варіантів своєї діяльності;
. прийняття рішень по конкретних справах;
. організація і реалізація - складання розпорядку дня і організація особистого трудового процесу з метою реалізації поставлених завдань;
. контроль - самоконтроль і контроль підсумків (у разі необхідності - коригування цілей);
. інформація і комунікації - фаза, властива певною мірою всіх функцій, так як і комунікації, і обмін інформацією необхідні на всіх фазах самоменеджменту.

Окремі функції не обов'язково суворо слідують одна за одною, аможуть переплітатися.

Переваги оволодіння мистецтва самоменджмента полягають у наступному:виконання роботи з меншими витратами часу, краща організація праці;менше поспіху і стресів; більше задоволення від роботи; активнамотивація праці; зростання кваліфікації; зниження завантаженості роботою;скорочення помилок при виконанні своїх функцій; досягнення професійнихі життєвих цілей найкоротшим шляхом.

Існує кілька методик планування часу і прийняття рішень.
Розглянемо деякі з них.

Метод "Альпи" складається з п'яти стадій:

1. Складання завдань дня.
2. Оцінка тривалості акцій.
3. Резервування часу «про запас» (60:40).
4. Прийняття рішень по пріоритетах, скорочень і передоручення

(делегування).
5. Подальший контроль - перенесення незроблене.

Ведення щоденника часу, який є одночаснокалендар-пам'ятку, особистий щоденник, записну книжку, інструментпланування, довідник, абонементну книжку, картотеку ідей та інструментконтролю.

Застосування принципу Парето (співвідношення 80:20) полягає в тому, що якщовсі робочі функції розглядати з точки зору їх ефективності, товиявиться, що 80% кінцевих результатів досягається тільки за 20%витраченого часу, тоді як решта 20% підсумку «поглинають» 80%робочого часу.

Встановлення пріоритетів за допомогою аналізу АБВ включає в себе тризакономірності:
. найважливіші завдання (категорія А) становлять приблизно 15% кількості всіх завдань і справ, якими зайнятий керівник. Власна значимість цих завдань (в сенсі вкладу у досягнення мети) становить, однак, приблизно 65

%;
. на важливі завдання (категорія Б) припадає в середньому 20% загальної кількості і також 20% значущості завдань і справ керівника;
. менш важливі і несуттєві завдання (категорія В) становить, навпаки,

65% загальної кількості завдань, але мають незначну частку - близько 15% у загальній «вартості» всіх справ, які потрібно виконати.

Потрібно врахувати, що встановлення пріоритетів - важливе правилоефективної техніки роботи. Потрібно усвідомити, що не все можна зробити і невсе потрібно зробити. Завжди треба починати з найважливіших справ.

Аналіз за принципом Ейзенхауера

Згідно з цим правилом пріоритети встановлюються за такими критеріями,як терміновість і важливість справи.

У залежності від ступеня терміновості і важливості завдання розрізняютьсячотири можливості їх оцінки і (в результаті) виконанням:

1. Термінові/важливі справи. За них слід братися негайно і самому їх виконувати.

2. Термінові/менш важливі справи.

3. Менш термінові/важливі завдання. Їх не треба виконувати терміново. Але потрібно проконтролювати, щоб вони не перейшли в розряд термінових справ.

4. Менш термінові/менш важливі завдання.

Розглянуті аспекти самоменеджменту за своїм характером носятьраціоналістичний підхід або так званий західний, що розвиваєздібності і силу розуму.

Завдання самоменеджменту враховують і такий чинник діяльності людини,як біологічний, який включає в себе поняття природного ритмуроботи індивідуально для кожної людини і поняття біоритмів.

Працездатність кожної людини піддається певним коливанням,тим, що відбувається в рамках природного ритму. Кажуть зазвичай про «людину ранку»або «Жайворонку» і про «людину вечора» або «сові». Пік працездатностідоводиться у них на різні періоди дня. Кожен з нас може пристосуватисядо цих коливань своїх властивостей. Необхідно вивчити своїособливості і використовувати ці закономірності в своєму розпорядку дня.

У житті кожної людини є і впливають три різнихпотоків енергії:

- фізичний ритм (впливає на фізичну силу і на силу волі);

- психічний ритм (обумовлює динаміку почуттів, настроїв, творчих сил); < p> - інтелектуальний ритм (впливає на розумові здібності).

Оскільки тривалість окремих періодів різна (23, 28 і 33дня), у кожної людини завжди спостерігаються різні, постійно мінливікомбінації характеристик фізичного, психологічного та інтелектуальногостану.

Облік свого індивідуального біоритмічні стану дозволяєполіпшити свою працездатність, з огляду на його при складанні планівроботи.

Внутрішній шлях самовдосконалення набагато важче, хоча йокуповується в багато разів більше. Результати його відчуваються практично відразу,якщо Ви знайшли свій істинний, індивідуальний, свій неповторний шлях. Тутважлива не зовнішня сторона благополуччя (хоча це є лише наслідкомвнутрішні причини), а стан внутрішнього душевного комфорту, визначеннядійсних цілей і бажань. Частіше за все ми прагнемо до чогось, що неє нашим власним бажанням, а визначено бажаннями, цілямисоціуму, в якому ми знаходимося. Саме тому досягнення поставленихцілей відбувається дуже важко, з великими зусиллями або взагалі нездійснюється. Ми проваджені якимись потребами, які, насправді,не є нашими, а продиктовані нашими рідними, близькими, вчителями,знайомими та ін Рухаємося потоком, не усвідомлюючи себе повноцінною одиницею
Всесвіту і світу. А потім опиняємося зануреними в різного родупроблеми, неприємності.

Тому, в першу чергу, ми повинні навчитися не ототожнювати себе зіншими, визначити межі свого «я», вивчити його слабкі і сильністорони. Набути свою справжню свободу, яка є свобода внутрішня,це свобода духу, свобода думок і вчинків. Людина, що опанувала цієїсвободою, йде в житті своїм шляхом, знаходить свій, індивідуальний сенсжиття і робить тільки те, що потрібно саме йому, а не те, чого від нього чекаютьоточуючі.

Допомогти в це зможе система ПЕІР - система подальшогоенергоінформаційного розвитку. Це один із шляхів досягнення внутрішньоїгармонії, визначення своїх життєвих цінностей, слідування їм івтілення їх у життя. Це спосіб як найменше залежати від зовнішніхобставин, бути визначальним, а не визначеним. Система ПЕІР допоможе
«Помітити» свої справжні бажання і ефективно втілити їх у життя, незациклилися на них і не прив'язуючись до них.

У самій людині закладено все необхідне для того, щоб жити,розвиватися, вдосконалюватися, допомагати собі самому справлятися зі своїмипроблемами. Кожна людина створена так, щоб зуміти допомогти собі самому. Ніі не може бути істинною допомоги, крім самодопомоги. «Порятунок потопаючих --справа рук самих потопаючих. Про це говорить Д. Веріщагін, пропонуючи самомунавчитися керувати власною долею привнести гармонію і незалежністьв своє життя
Список використаної літератури:

1. Шігда А.В. Основи менеджменту. 1998.
2. Зайверт Л. Ваш час - у Ваших руках: (Поради діловим людям як ефективно використовувати робочий час): Пер. с нем. - М,: Интерэксперт,

Инфра-М, 1995. - 267 с.
3. Веріщагін Д.С. Становлення: Система подальшого енергоінформаці-онного розвитку, II ступінь. - СПб.: ВД «Невський проспект», 1999. - 188 с.

(Сер.: Система ПЕІР).
4. Комаров Е.И. Жінка-керівник. - М.: Моск.рабочій, 1989. - 175 с. -

1. (Бібліотека ділової людини).

2. Чим зумовлюється актуальність самоменеджменту в роботі керівника школи та вчителя?

3. З-поміж стратегічних напрямів реформування системи управління закладами національної системи вищої професійної освіти одним із актуальних є завдання удосконалення професійної майстерності педагогічних кадрів, на які відтепер покладена провідна роль у здійсненні інноваційних перетворень у галузі навчання й виховання нових поколінь майбутніх фахівців. У зв'язку з цим особливої значущості набуває проблема творчої самореалізації особистості сучасного керівника як менеджера навчально-пізнавального й освітньо-виховного процесу.

4. Високого рівня професійної майстерності та творчого підходу керівники досягають лише за умов, коли в них виникає й реалізується потреба професійного саморозвитку, самовдосконалення, а також коли вони виявляють мотиваційно-ціннісне ставлення до себе як суб'єкта організаційно-педагогічної діяльності. Таке ставлення набуває прояву в безпосередньому здійсненні заходів та усвідомленні реалізації функцій самоменеджменту в професійній діяльності: самодослідження, самопрогнозування, самоактуалізації, самоорганізації, самопрезентації, самореалізації, саморегуляції, самокорекції, самовиховання.

5. Гуманістичний підхід у методичній роботі вищого навчального закладу передбачає насамперед пріоритет цінностей конкретної особистості, її волі, здібності аналізувати, прогнозувати і проектувати траєкторії свого життєвого шляху і професійного зростання. Керівні працівники вищих закладів освіти мають добре усвідомлювати, що результативність їхньої діяльності багато в чому залежить від їхніх власних зусиль і активності. Тому нова педагогічна свідомість дає можливість керівникам, з одного боку, виявляти творчу активність як суб'єктів педагогічного пізнання, моделювання, спілкування І праці (І.А. Зя-зюн, Н.В. Кічук, Л.В. Кондрашова, Н.В. Кузьміна, Н.Д. Хмель, P.І. Хмелюк), а з іншого — як суб'єктів особистісно-професійного самопізнання, самопрогнозування, самопроектування, саморегулювання і саморозвитку (З.Н. Курлянд, А.Ф. Ліненко, Т.В. Осадча, О.М. Пєхота, О.П. Саннікова, Л.Г. Таланова).

6. Відповідно до цього, оволодіння спеціалізованим видом педагогічної й суто управлінської діяльності є процесом професіоналізації вищих психічних функцій особистості саме як менеджера навчально-виховного процесу (В.В. Крижко, Є.М. Павлютенков, В.П. Симонов). Така ситуація зумовлює необхідність удосконалення професійної підготовки керівників традиційних та нових типів вищих навчальних закладів: по-перше, щодо оволодіння функціями педагогічного менеджменту (як арсеналу принципів, методів і засобів управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів, а також професійною діяльністю викладачів і допоміжного персоналу), а по-друге, щодо оволодіння функціями самоменеджменту (як сукупності дій і прийомів, спрямованих керівником на оволодіння собою, управління своєю особистістю і власною професійною діяльністю у сфері навчально-виховного процесу й адміністративно-господарської роботи сучасного вищого закладу освіти).

7. Самоменеджмент об'єктивно властивий кожному з учасників навчально-виховного процесу сучасного закладу як сфери їхньої спільної праці. У зв'язку з цим у структурі професійної діяльності кожного з учасників навчально-виховного процесу вищої школи обов'язковою є наявність комплексу дій її суб'єкта з управління собою — самоменеджмент, який є самостійним, завершеним і цілісним блоком у системі регулювання відносин цього суб'єкта з іншими людьми та довкіллям.

8. Самоменеджмент у сфері професійної діяльності керівника реально постає як набір управлінських впливів, спрямованих ним на себе як діяльний суб'єкт, з метою приведення своєї особистості у відповідний стан, необхідний для успішного здійснення організаційно-педагогічної діяльності. Менеджер освіти як суб'єкт професійної— управлінської діяльності з властивим їй механізмом самоуправління особистістю, постійно здійснює певний комплекс зусиль, які упорядковують і приводять у необхідний стан його активність як самодослідника, самопроектувальника, самопрограміста, самоорганізатора і самоконтролера, що становить сутність самоменеджменту.

9. Висока ефективність професійної діяльності керівника сучасного вищого закладу освіти зумовлена передусім адекватністю засобів, що використовуються ним у процесі вирішення конкретних завдань із самоорганізації, самопрезентації і саморегуляції власної особистості як фахівця. Саме з означених позицій керівник як реальний учасник і організатор навчально-виховного процесу й адміністративно-господарської роботи, тобто менеджер освіти, повинен постійно виконувати функції гностичної, проектувальної, конструктивної, організаторської і комунікативної діяльності, що є складовими компонентами структури самоменеджменту в сфері професійної діяльності цього керівника.

10. Так, сутність самоменеджменту на рівні гностичної діяльності менеджера освіти у ставленні до себе визначається як процес самопізнання і самосприймання ним своєї особистості як фахівця через "бачення", розуміння і прийняття свого професійного "Я" на індивідуальному, особистісному та суб'єктному рівнях. В означеному контексті самоменеджмент у формі різних актів самодослідження (самоспостереження, самоконцентрація, самозвіт, самоаналіз, самооцінка) є процесом цілеспрямованого одержання керівником вищого закладу інформації щодо розвитку необхідних для ефективного входження в професію менеджера освіти якостей особистості.

11. Самоменеджмент на рівні проектувальної і конструювальної діяльності керівника стосовно нього самого реально здійснюється як єдність процесів самопрогнозування і самопрограмування. Означений феномен виявляється у процесі планування стратегій і тактик своєї поведінки на кожному з етапів організаційно-педагогічної адміністративно-господарської діяльності шляхом відпрацювання конкретних алгоритмів професійних дій і їх послідовності у процесі вирішення організаційно-педагогічних й управлінських завдань. Зазначимо, що саме на етапі проектувально-конструктивної діяльності менеджер освіти усвідомлює зміст власних перспективних і поточних, оперативних планів роботи над собою як професіонал-управлінець, у процесі чого мають відпрацьовуватися девіз його професійного життя і власна програма з неперервної професійної самоосвіти, самовиховання і саморозвитку.

12. Сутність самоменеджменту на рівні організаторської діяльності керівника сучасного вищого закладу освіти у сфері навчально-виховного процесу стосовно себе визначається як процес самоорганізації зусиль, спрямований на практичну реалізацію окреслених перед собою цілей і завдань, програм і алгоритмів дій, що здійснюються через самоактуалізацію, самомобілізацію, самостимуляцію, самопрезентацію, самопереконання, самонавіювання, самоаналіз, самосхвалення, самозаохочення.

13. Самоменеджмент на рівні комунікативної діяльності керівника як менеджера освіти, спрямований на встановлення і підтримування як прямого, так і, особливо, зворотного інформаційного зв'язку із самим собою, є процесом саморегуляції власної поведінки і дій на кожному з етапів організації навчально-виховного процесу та адміністративно-господарської діяльності. У цьому аспекті саморегуляція, що охоплює інтелектуально-мовленнєву, емоціональну і вольову активність особистості менеджера освіти як професіонала загалом, у свою чергу, здійснюється як акт самоаналізу, самоконтролю і самооцінки, що змінюють одне одного, як міцно пов'язані акти зіставлення ідеальних проектів вирішення означених завдань і реальних моделей, способів самопрезентації шляхом самокорекції, самозасудження чи самосхвалення.

14. Останнім часом у життя навчально-виховних закладів національної системи освіти увійшло багато нових термінів і понять. Серед них дуже часто вживаними стають поняття "менеджер" і "менеджмент", притаманні насамперед тезаурусу економічної науки. Як наслідок, закономірно виникають запитання:

15. Чи пов'язані ці поняття якимось чином із професійною діяльністю педагогічних працівників вищої школи?

16. Якщо так, то яке відношення вони мають до сфери вищої професійної освіти?

17. Аналіз новітніх літературних джерел свідчить, що менеджмент в освіті (педагогічний менеджмент) — це комплекс принципів, методів, організаційних форм і технологічних прийомів управління навчально-виховним та навчально-пізнавальним процесами, спрямованих на підвищення ефективності таких процесів в умовах розвитку ринку освітніх послуг. Оскільки в реальному функціонуванні закладів освіти мають місце ці два специфічних процеси, то менеджерів освіти диференціюють у такий спосіб. Менеджер навчально-виховного процесу — це керівник вищого навчального закладу освіти (ректор) чи його заступник (проректори з навчальної, наукової, виховної і господарської роботи; декани факультетів; завідувачі кафедр), який спеціально підготовлений до успішного керування людьми в ринкових умовах господарювання і виступає як суб'єкт управління цілісною педагогічною системою — професійною діяльністю педагогічних працівників та допоміжного персоналу. Менеджер навчально-пізнавального процесу — викладач, доцент, професор, тобто професійно підготовлений фахівець, який є керівником та організатором життя молодого покоління майбутніх спеціалістів у нових — ринкових соціально-економічних умовах, і виступає як суб'єкт системи управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів.

18. Очевидно, що за нових умов ринкової економіки оволодіння основами менеджменту в освіті допоможе кожному з педагогічних працівників більш успішно вирішувати власні професійні проблеми, ефективно здійснювати функції самоменеджменту в сфері педагогічної діяльності (управління собою), формулювати чіткі особистісні цілі, раціонально використовувати час, кваліфіковано переробляти і використовувати інформацію. А якщо педагогічний працівник у майбутньому планує виконувати функціональні обов'язки керівника вищого навчального закладу освіти чи його заступника, то менеджмент в освіті як нова і перспективна галузь педагогічної науки постає як надзвичайно необхідна система його професійних знань. Останні потрібні для того, щоб краще розуміти себе та своїх колег і студентів, бачити резерви, закладені в них, допомагати їм пізнати, оцінити та зрозуміти себе для того, щоб зробити продуктивний крок у перспективному професійному й особистісному саморозвитку.

19. Нові реалії педагогічної дійсності, зумовлені кардинальною зміною суспільних відносин, коли кожний з працівників системи вищої професійної освіти зазнає стресів та стикається а невизначеністю, коли ерозія традиційних цінностей призвела до серйозного розладу власних переконань та моральних орієнтирів, висувають необхідність вибудовувати свої особистісні цінності, визначати чіткі життєві й виробничі цілі. Це зумовлено тим, що перед викладачами у зв'язку з тим, що традиційні ієрархічні професійно-педагогічні відносини порушені, авторитарний стиль не спрацьовує, а продуктивна праця потребує нових способів впливу на студентів, не вдаючись до наказів, тиску, "влади професії", виникла величезна кількість моральних, етичних, матеріальних та інших проблем, які потрібно вміти вирішувати. Усе це сприяло посиленню інтересу педагогічних працівників до сучасного менеджменту в освіті.

20. На відміну від традиційно вживаного у вітчизняній психо-лого-педагогічній літературі поняття "керування" термін "менеджмент" більш адекватно враховує нові реалії педагогічної дійсності, зумовлені дією нових засобів та інноваційних технологій навчання. Тому ознайомлення з теорією педагогічного менеджменту і самоменеджменту допоможе викладачу вищої школи по-іншому осмислити сутність своєї професійної ролі саме як фахівця нового типу — менеджера навчально-пізнавального процесу, тобто організатора та диспетчера навчально-пошукової, експериментально-дослідної та навчально-професійної діяльності студентів як майбутніх фахівців, побачити в ній нові аспекти, зрозуміти, як зробити власну працю більш відповідною потребам сучасності.

21. Усе більше викладачів сучасної вищої школи усвідомлено виконують професійну роль менеджера навчально-пізнавального процесу, удосконалюючи навчальні плани та програми, регулюючи обсяг і зміст матеріалу на кожну лекцію чи практичне заняття, визначаючи послідовність та термін його вивчення, за допомогою тестів глибше оцінюючи загальнонаукові й професійні знання, інтелектуальні вміння і практичні навички, а також психологічні якості студентів. Вони, власне кажучи, проходять у своїй педагогічній діяльності весь цикл менеджменту у сфері вищої освіти — маркетинг ринку освітніх послуг і професійних кадрів, пошук, розробку та впровадження педагогічних інновацій, підготовку й прийняття управлінських рішень, планування, організацію, мотивацію, керівництво, моніторинг якості освітнього процесу.

22. Педагогічний менеджмент надає викладачам безліч методик, методів і прийомів професійного зростання, що доцільно реалізувати у процесі безпосередньої взаємодії зі своїми колегами та шляхом професійного взаємонавчання. Так, з позиції принципів педагогічного менеджменту кожна нарада, науково-практична конференція, засідання кафедри мають стати актом дедалі більшого усвідомлення викладачами своїх спонукань до педагогічної діяльності, власних потреб, ціннісних орієнтацій, уявлень щодо своєї соціальної й професійної ролі через вияв особистісних якостей та оцінку їх відповідності об'єктивним вимогам педагогічної професії. Педагогічний менеджмент вимагає жити за правилами, зрозумілими і значущими для всього педагогічного колективу вищого навчального закладу освіти, на підставі аналізу концепції особистісних обмежень, що визначає фактори, які стримують творчий потенціал і результати діяльності цієї організації в цілому, творчої групи, кожної окремої людини. Обмеження — це перешкоди, що заважають досягненню високої ефективності професійної діяльності викладача, не дають можливості реалізувати його творчі потенційні можливості повною мірою. Одні з них очевидні, але сама людина, виконуючи професійну роль менеджера навчально-пізнавального процесу вищої школи, не бачить їх, не знає шляхів подолання їх. Інші потребують серйозної аналітичної діяльності щодо їх виявлення1.

23. Концепція обмежень (М. Вудкок, Д. Френсіс) — це не "модне поняття", а шлях прискореного саморозвитку особистості на основі вивчення, усвідомлення і подолання своїх обмежень, що перешкоджають успіху, професійному зростанню викладача. У сфері педагогічної діяльності викладача вищої школи є свій комплекс обмежень, зумовлений її специфікою. Актуальними для цієї сфери є такі потенційні обмеження викладачів: невміння керувати собою; розмиті особисті цінності, нечіткі цілі; нераціональне використання часу; невміння переробляти і використовувати інформацію; зупинений саморозвиток; слабка навичка вирішувати проблеми; невміння впливати на людей, навчати їх; низька здатність формувати колектив однодумців; невміння запобігати конфліктам.

24. Для викладачів вищої школи кожне з цих обмежень актуальне тією чи іншою мірою. Проведіть самоаналіз своїх обмежень, і ви в цьому переконаєтеся. Перебороти їх досить складно. Для цього необхідні терпіння і виконання певних рекомендацій. Ця складна робота називається самоменеджментом і вимагає наступності, систематичності, послідовності, самокритики. Отже, виберіть спочатку одне чи два обмеження і протягом тижня інтенсивно працюйте над їх ослабленням; щодня підбивайте підсумки; спробуйте перетворити набуті вміння в навички; не послабляйте самоконтроль.

25. Навчитися ефективно використовувати і нарощувати свої сили — справа нелегка. Почніть з вивчення себе, приділяючи собі особливу увагу. Для цього чимало можливостей: самоспостереження, самоконтроль, самоаналіз, думка інших людей, авторитетних для вас. Крім того, відповівши на запитання, які містять тести та анкети психолого-педагогічної діагностики, ви глибше пізнаєте свій характер, професійні якості, потенційні можливості. Для цього слід додержуватися таких простих правил:

26. більше спілкуйтеся з довкіллям, бо це природний й ефективний спосіб розрядити напруження, одержати підтримку, досягти гармонії у відносинах під час професійного і неформального спілкування в педагогічному колективі;

27. сміливо переборюйте перешкоди, бо з доланням труднощів успіх звичайно збільшує енергію. Але тут є і пересторога: занадто великі труднощі можуть спричинити виснаження сил, пригноблений стан;

28. спокійно сприймайте невдачі й вчіться на них. Визнання невдач — необхідна складова досвіду. Викладачу не тільки потрібно перебороти невдачі, а й розкрити їх джерела і причини, бо це теж входить до кола його обов'язків як менеджера вищої освіти.

29. Викладачу як менеджеру навчально-пізнавального процесу вищої школи треба вчитися самостійно переборювати труднощі. Для цього доцільно:

30. • натрапивши на нерозв'язну проблему, потрібно спокійно відкласти її вирішення доти, доки не з'явиться можливість з нею справитися. Якщо проблема вимагає негайного вирішення, слід записати на аркуші паперу всі можливі варіанти її вирішення, проаналізувати кожен з них і зупинитися на якомусь одному, відкинувши сумнів і виявивши готовність діяти;

31. • намагатися керувати розвитком стресових ситуацій, а краще не допускати їх. Для цього слід будувати реалістичні плани, прогнозуючи ймовірний розвиток подій.

32. Поради Дейла Карнегі:

33. Щоб витіснити занепокоєння зі свого життя, будьте постійно зайнятими. Завантаженість діяльністю — одне з кращих ліків, створених коли-небудь, для вигнання духу зневіри.

34. Не засмучуйтесь через дрібниці. Не дозволяйте дрібницям руйнувати ваше щастя.

35. Зважайте на неминуче. Якщо ви знаєте, що не у ваших силах змінити чи виправити яку-небудь обставину, скажіть собі: "Це так, це не може бути інакше".

36. Щодо особистісних обмежень, що заважають перспективному зростанню викладача як менеджера освіти, то одним із найгірших з них є розмиті особисті цінності. Кожен викладач вибирає, що і як робити, як поводитися. Усе це багато в чому залежить від того, що він вважає найважливішим і правильним, тобто які саме цінності вибирає як життєві орієнтири. Для викладача вміння прояснити, чітко визначити й обстояти цінності є вкрай важливим, тому що він керує процесом формування цінностей у своїх вихованців. Викладач з розмитими цінностями не здатний виявити позицію, щось утверджувати в житті.

37. Крім споконвічних моральних цінностей, таких як чесність, доброта, працьовитість, гуманізм, є чимало інших соціальних цінностей, що впливають на життя, настрій, самопочуття викладача. Здебільшого студентам подобаються викладачі відкриті, емоційні. Але до якої міри викладачу можна бути відвертим? Чи корисно йому демонструвати свою слабкість під час спілкування з іншими людьми (колегами, керівниками, студентами, їхніми батьками)? Чого викладачу відкритість більше приносить — радощів чи неприємних наслідків?

38. Викладач, якому не зрозумілі власні цінності, не має твердого ґрунту, бо схильний до прийняття спонтанних рішень. Тому йому як менеджеру освіти доцільно спеціально попрацювати й у цьому напрямі самоменеджменту — виявити і проаналізувати свої цінності, осмислити інформацію про себе, людей, які його оточують, вибудувати лінію відносин з ними. Це не тільки інтелектуальна робота, а й праця душі, а душа, як відомо, "зобов'язана трудитися і вдень, і вночі", інакше позиція викладача буде хибною, невизначеною.

39. У будь-якому педагогічному колективі є різні люди. Одним не вистачає ясності в особистих цілях, вони не впевнені в собі. Є й такі, котрі виявляють у житті незвичайну зібраність, зосередженість і, як правило, домагаються успіху в житті й у роботі. Тому педагогічний менеджмент передбачає не тільки турботу керівників вищої школи про професійний розвиток викладача, підвищення його професійних та суто педагогічних знань і функціональної компетентності, а й їх прагнення допомогти викладачу стати більш обізнаним і багатшим у людському плані, оскільки особистість майбутнього фахівця сучасного типу може виховати тільки всебічно обізнана, професійно компетентна та творча особистість викладача вищої школи.

40. Сучасна практика педагогічного менеджменту на рівні вищої та середньої освіти в Україні свідчить, що поширенню його концептуальних засад та ідей заважають такі причини:

41. недостатня сформованість нормативно-правової бази;

42. низький рівень управлінської підготовки і функціональної компетентності керівників навчальних закладів освіти державної та приватної форм власності (до призначення на посаду ректора (директора, його заступника) не було відповідної підготовки);

43. відсутність адекватного дидактичного забезпечення процесу курсової підготовки та перепідготовки керівних кадрів освіти на засадах педагогічного менеджменту;

44. дефіцит теоретичних і науково-методичних розробок з проблем управління закладами освіти приватної форми власності та узагальненого передового педагогічного досвіду управління приватними закладами;

45. розширення напрямів управлінської діяльності керівників вищої та середньої школи (робота з батьками, спонсорами,

46. забезпечення комфортних матеріально-технічних і психофізіологічних умов навчання, виховання та розвитку кожної особистості, фінансово-господарська діяльність, маркетинг освітніх додаткових послуг тощо).

47. Очевидно, що педагогічний менеджмент як концепція управління освітою в умовах суспільства перехідного до ринкової економіки періоду в найбільш зрілому вигляді виявляє свою сутність на рівні функціонування навчальних закладів як приватної, так і державної форм власності. Вивчення й аналіз стану управління вищими закладами освіти всіх типів свідчать про те, що на визначення пріоритетних аспектів їх діяльності впливають напрями й рівень соціально-економічного розвитку країни, потреба суспільства готувати випускників до оволодіння новими спеціальностями, регіональні умови, бажання й інтереси окремих прошарків населення мікрорайону закладу.

48. Які основні шляхи та засоби планування власного часу?

49. Як організувати контроль в самоменеджменті?

50. В чому значення інформації та комунікації в реалізації самоменеджменту?

51. Прокоментуйте, чому видатні вчені надавали великого значення самоменеджменту в житті людини?