Органи вищих рослин. Основні закономірності розміщення органів

Унаслідок подальшої диференціації первісного тіла перших примітивних вищих рослин у процесі їх еволюції спочатку виникли вегетативні, а пізніше, в найбільш високоорганізованих, генеративні органи. Провідну роль при цьому, як і при виникненні різних типів тканин, відіграв процес виходу рослин на сушу та їх адаптація до умов надземно-повітряного середовища.

На основі аналізу викопних решток рослин вважають, що органи виникли з сукупності теломів – циліндричних осьових органів перших надземних рослин, які отримали назву ринієфіти. Весь листкостебловий пагін вищих рослин утворився в результаті об’єднання груп теломів і розділення функцій між циліндричними осьовими органами – стеблами та плоскими бічними органами – листками. Досить важливе значення в еволюції рослинного світу мало виникнення бруньок – замкнутих вмістилищ верхівкових меристем, які захищені листковими зачатками та бруньковими лусками. Корені, на думку вчених, виникли з теломів, які були розпростерті на поверхні ґрунту, а потім заглибились у нього.

Під органом рослини розуміють частину її тіла, що має певну будову та виконує відповідні функції.

У складі тіла вищих рослин виділяють два основні вегетативні органи: корінь і пагін. У свою чергу пагін складається зі стебла, бруньок і листків. Такий поділ відповідає первісній диференціації тіла надземних рослин. Крім того, всі елементи пагона онтогенетично виникають із єдиного масиву меристеми й один без іншого існувати не можуть. У найбільш високоорганізованих груп рослин на пагоні виникають генеративні органи, що представлені в покритонасінних рослин квіткою, плодами та насінням.

У розміщенні органів вищих рослин можна прослідкувати окремі закономірності, що виражаються в полярності та симетрії. Полярність у розміщенні органів полягає в тому, що в тілі рослин є дві протилежно розміщені частини, які наростають у протилежних напрямках. На одному з кінців рослини розміщується підземна частина, що представлена різними типами коренів. На протилежному кінці знаходяться пагонові системи, що представляють собою надземну частину. В тілі рослин виражена не тільки морфологічна або структурна полярність, але й фізіологічна; вони між собою найтіснішим чином пов’язані й обумовлюють одна одну. Залежно від еволюційного рівня розвитку того або іншого організму полярність може проявлятись у більш простій або в досить складній формі. Симетрія в розміщенні органів полягає в тому, що через тіло рослини та її окремі органи можна провести площини симетрії. Вона проявляється як у зовнішній, так і в внутрішній будові органів. Радіально-симетричними є такі органи, як корінь, стебло, багато плодів і квітів. Двосиметричними або бісиметричні органами, коли через них можна провести дві взаємо-перпендикулярні площини, є окремі квіти та плоди, а також плоскі пагони деяких кактусів і зародки двосім’ядольних рослин. Односиметричними або моносиметричними є органи, через які можна провести лише одну площину симетрії й тоді частини органа або органи мають дві протилежні сторони (наприклад, листок, окремі квіти, більшість насінин). Зустрічаються також несиметричні або асиметричні, неправильні органи, через які не можна провести ні однієї осі симетрії (наприклад, листки або квіти окремих видів).