Морфологія рудних тіл

У межах ділянки замикання Лихманівської синкліналі зруденіння зазнавали залізнослюдко-мартитові, мартитові кварцити шостого, а також п’ятого залізистих горизонтів вздовж їх контакту з породами гданцівської світи. Таким чином, рудні тіла так званого «інгулецького типу» можна віднести до міжформаційних [1, 6, 11, 43, 44]. В складі залізистих горизонтів, розташованих нижче за розрізом саксаганської світи, враховуючи і найбільш потужні із них другий та четвертий залізисті горизонти, тіла багатих залізних руд відсутні.

Найбільш потужне зруденіння характерне для замкової частини Лихманівської синкліналі. Менш потужні рудні поклади були розташовані в крилах синкліналі, головним чином, у її східному крилі. В західному крилі рудні тіла були присутні в межах найпівденнішої частини родовища, де вони не були зрізані опіряючими розривними порушеннями Західного насуву і збереглися у межах рудних полів шахт «Центральна», № 10 та «Інгулецька».

Замковий рудний поклад представлений потужним рудним стовпом, що полого падає на північ на глибину понад 1000 м у зв’язку із загальним північним зануренням шарніру Лихманівської синкліналі.

Рудні поклади, розташовані в крилах синкліналі, є, вірогідно, стовпоподібними відгалуженнями від шарнірного тіла, які підіймаються на сучасну денну поверхню. Ці поклади нерідко виклинюються по падінню і по простяганню залізистої рудної товщі. По всьому простяганню Лихманівської синкліналі вздовж зони контакту саксаганської і гданцівської світ простежується ланцюг таких рудних стовпів, які в плані мають вигляд протяжного пластоподібного покладу. Потужність його не постійна. У межах рудника «Інгулець» цей показник змінюється від 0 до 40-45 м, в середньому складає 15-20 м. Середня потужність рудного покладу Рахманівського рудника складає 5-6 м, у ділянках розвитку складчастих вузлів цей показник зростає до 15-16 м.

Усі рудні поклади Лихманівської синкліналі мають плавні обриси, залягання їх загалом згідне з пластами вміщуючих порід саксаганської і гданцівської світ.

Таким чином, у межах Лихманівської синкліналі, відповідно з прийнятою в Криворізькому басейні морфологічною класифікацією рудних тіл, можна виділити шарнірний, пластоподібні, лінзоподібні і гніздовидні рудні поклади.

Шарнірний рудний поклад – це рудний стовп, ускладнений лінзовидними і гніздовидними апофізами. В північному напрямку він переходить у пластоподібні поклади на крилах Лихманівської синкліналі. Шарнірний поклад полого занурюється на північ згідно з зануренням шарніру синкліналі.

Пластоподібні рудні поклади залягають згідно з контактом гданцівської та саксаганської світ, характеризуються значним простяганням при невеликій потужності. Співвідношення їх довжини і потужності в межах рудника «Інгулець» змінюєтьсґя від 12:1 до 30:1. Для покладу рудника «Рахманівський» це співвідношення становить від 50:1 до 100:1 [1, 6, 11, 43, 44].

Гніздоподібні і лінзовидні рудні тіла зустрічаються в полі рудника «Інгулець». Їх кількість від поверхні вивітрювання порід залізисто-кремнистої формації до гіпсометричного горизонту -300 м зростає у 1,4 рази. З глибиною цей показник зменшується до 1,1 на глибині -500 м і до 0,75 на глибині -700 м. Переважаюча кількість гніздоподібних і лінзовидних тіл – це утворені у процесі рудогенезу рудні апофізи шарнірного (рис. 3.2, 3.3) або пластоподібних покладів. Меншу їх кількість можна розглядати як диз’юнктивні відторгнення від шарнірного покладу «Замикання» і від пластоподібних покладів на крилах Лихманівської синкліналі.

Коефіцієнт зруденіння товщі порід шостого і п’ятого залізистих горизонтів, визначений для рудних полів шахт «Центральна» і № 10, на рівні горизонту -84 м, складає лише 0,06. З глибиною значення цього коефіцієнту зростає і на рівні горизонту -350 м воно складає 0,10-0,12. Це пояснюється як зменшенням з глибиною потужності шостого і п’ятого залізистих горизонтів, так і збільшенням потужності рудних тіл. На більш значних глибинах спостерігається поступове зменшення коефіцієнту зруденіння цієї товщі у зв’язку із зменшенням потужності рудних покладів, розташованих як у шарнірі, так і на крилах синкліналі [1, 6, 11, 43, 44].