Присвійні прикметники

Відносні прикметники

Відносні прикметники позначають ознаку предмета не безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дії.

Вираження ознаки через предмет, явище або дію чи обставину - типовий показник синтаксичних відношень: квіти з паперу, каша з молоком, відповідь на екзамені, сон уночі. Прикметник, твірною основою якого виступив іменник, що позначає предмет або узагальнену дію, виражає ознаку, логічно співвідносну з семантикою синтак­сичного словосполучення; паперові квіти, молочна каша, екзаменаційна відповідь, нічний сон.

Відносні прикметники мають похідні основи і творяться переважно від іменників за допомогою закріплених за цим розрядом слів суфіксів або префіксально-суфік­сальним способом чи основоскпаданням.

Морфологічні ознаки відносних прикметників не збігаються з ознаками якісних прикметників. Відносні прикметники змінюються за родами, числами і відмінками, але не творять ступенів порівняння. Від відносних прикметників не творяться похідні слова з суфіксами суб’єктивної оцінки, так само не творяться іменники абстрактного значення і прислівники на -о, -е.

За значенням відносні прикметники поділяються на тематичні групи», з-поміж яких найбільші кількісно такі:

1) назви ознак предметів за матеріалом: кам'яна статуя, глиняний посуд,де­рев'яне ліжко, солом'яна стріха, ситцева сорочка, конопляне полотно, чавунне ядро;

2)назви ознак за відношеннями різних вимірів предметів: годинний відпочинок, кілометрова відстань, літрова пляшка, десятипроцентный розчин, повторне завдання, кількаразове нагадування, двокілограмова вага;

3)назви ознак предметів за призначенням, функціями та іншими особливостями: читальний зал, спусковий механізм, копіювальний папір, сталепрокатний цех, звітна доповідь;

4)назви ознак предметів за належністю їх до установи, організації тощо; шкільне подвір ’я, колективний сад, заводська площа, інститутський зал;

5) назви ознак предметів за просторовими відношеннями до інших предмет приміська зона, польова бригада, зарічний лиман, навколоземний простір, прикордонний пост, північний край.

Присвійні прикметники

Присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині: батькова хата, Андріїв брат, Оксанин зошит, директорів наказ, лисяча голова.

Значення присвійних прикметників однотипні, всі вони виражають індивідуальну віднесеність предмета людині або тварині. Лише у випадку уособлення неживих предметів вживаються прикметники з присвійним значенням, похідні від назв неістот, наприклад: А місяців батько (його сонцем звуть) саме люльку закурив (П. Тичина).

Присвійні прикметники мають свої словотворчі типи і своєрідні граматичні озна­ки. Твірними основами присвійних прикметників виступають лише іменникові і тіль­ки назви істот (за рідкісними винятками у випадку уособлення неживих предметів). Присвійні прикметники творяться: а) від назв людей за допомогою суфіксів -ів (-ї*)> ~ин (-їм): Петрів, Василів, товаришів, Сергіїв, сестрин, Миколин, Маріїн; б) від назв тварин за допомогою суфіксів -ач(ий), -яч(ий), -ин(ий), -їн(ий): собачий, курячий, орлиний, солов Іний

У поодиноких прикметниках, похідних від назв тварин, виступають суфікси -ів, -ин: соловейків, зозулин.Деякі присвійні прикметники мають нульовий суфікс, на­приклад: вовчий, овечий.

Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному й знахідному від­мінках мають коротку форму (ковалів, Іванів, материн, Марин, доччин), а прикмет­ники, похідні від назв тварин, мають повну форму (гусячий, качиний, собачий).

Якщо прикметник виражає належність предмета не одній тварині, а позначає загальну родову віднесеність чи властивість тієї або іншої тварини, то він входить до розряду присвійно-відносних або присвійно-якісних прикметників.

Порівняйте, наприклад: ведмежа голова, орлиний дзьоб (присвійні прикметники); ведмежа шуба, собача зграя, орлине пір’я(відносні); ведмежа послуга, собачий холод, орлиний зір(якісні прикметники).

Не виражають значення присвійності й ті прикметники, що входять до складу фразеологічних словосполучень і термінологічних назв, наприклад: ахіллесова п 'ята, гордіїв вузол, дамоклів меч, адамове яблуко, торрічеллієва пустота, петрові батоги (бот.), воловий язик (діал., назва квітів). Не мають присвійного значення і прикметники, що стали географічними назвами або прізвищами, наприклад: Київ, Харків, Шевченкове, Павлів, Яків, Ковалишин.

Присвійні прикметники вживаються в уснорозмовному стилі, в мові художньої літератури і фольклору. В інших стилях української мови присвійні прикметники вживаються рідко. Значення індивідуальної віднесеності особі в науковому, пуб­ліцистичному та інших стилях мови найчастіше передається формами родового від­мінка іменника: твори Франка, музика Лисенка, світогляд письменника, слово вчителя, заява Ігнатенка, наказ директора.

Присвійні прикметники, утворені від назв тварин, порівняно рідко вживаються навіть у розмовному та в художньому стилях мови.