Право на земельну частку (пай)

Земельна частка (пай) е правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель.

Право на земельну частку (пай) мають:

колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств,
сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських
акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та
інших державних сільськогосподарських підприємств, а також
пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на
земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай),
посвідченого сертифікатом;

громадяни та юридичні особи України, які відповідно до
законодавства України набули право на земельну частку (пай);

Документи, що посвідчують право на земельну
частку (пай)

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку
(пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий
районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай),
також є:

свідоцтво про право на спадщину;

посвідчені у встановленому законом порядку договори
купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на
право на земельну частку (пай);

рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай)
громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої
статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або
іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально
засвідчена виписка з неї.

Стаття 3. Підстави для виділення земельних ділянок у натурі
(на місцевості) власникам земельних часток (паїв)

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на
місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення
відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної
державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку
(пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку
(пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської,
селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву
про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на
місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням
власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі
(на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом
сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження,
сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у
натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв)
у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна
сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація
приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації
території земельних часток (паїв).

Стаття 4. Особливості виділення в натурі (на місцевості)
земельних ділянок єдиним масивом у спільну
власність власникам земельних часток (паїв)

Особам, які мають право на виділення їм у натурі (на
місцевості) двох чи більше земельних часток (паїв) із земель, що
перебувають у користуванні одного сільськогосподарського
підприємства, земельні ділянки за їх бажанням виділяються єдиним
масивом.

Громадянам (подружжю) та іншим особам, які подали до
відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної
державної адміністрації спільну заяву чи клопотання, підписані
кожним із них, про виділення в натурі (на місцевості) належних їм
земельних часток (паїв) єдиним масивом, виділяється одна земельна
ділянка у спільну власність.

Стаття 6. Надання землевпорядним організаціям документів
і матеріалів, необхідних для виконання робіт із
землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв)
у натурі (на місцевості)

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування,
державні та інші землевпорядні організації зобов'язані безоплатно
надавати в установленому законодавством порядку землевпорядним
організаціям, які уклали договори на виконання робіт із
землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на
місцевості), наявні у них геодезичні та картографічні матеріали і
документи, необхідні для виконання цих робіт.

Стаття 7. Розробка і затвердження проекту землеустрою щодо
організації території земельних часток (паїв)

Проект землеустрою щодо організації території земельних
часток (паїв) розробляється суб'єктами господарювання, які мають у
своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників,
погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи
районною державною адміністрацією і затверджується на зборах
більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що
перебувають у користуванні одного сільськогосподарського
підприємства, та оформляється відповідним протоколом. { Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5394-VI (5394-17) від 02.10.2012 }

У проекті землеустрою щодо організації території земельних
часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок,
їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають
розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове
призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних
ділянок, у тому числі земельних сервітутів.

У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації
території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру
в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу,
виключаються:

деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені
сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації;

заболочені землі;

землі, на яких розміщені розвідані родовища корисних копалин
загальнодержавного значення, запаси яких затверджені у
встановленому законодавством порядку; { Частину четверту статті 7
доповнено новим абзацом згідно із Законом N 1559-VI (1559-17)
від 17.11.2009 }

інші землі, які недоцільно використовувати для
сільськогосподарських потреб.

Проект землеустрою щодо організації території земельних
часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній,
міській раді за місцем проживання більшості власників земельних
часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Стаття 8. Особливості проведення державної землевпорядної
експертизи документації із землеустрою щодо
виділення земельних часток (паїв) у натурі
(на місцевості)

Документація із землеустрою щодо виділення земельних часток
(паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)
включає:

проект землеустрою щодо організації території земельних
часток (паїв);

технічну документацію із землеустрою щодо складання
документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Державній землевпорядній експертизі підлягає вибірково до 20
відсотків документації із землеустрою щодо виділення земельних
часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Державна землевпорядна експертиза документації із землеустрою
здійснюється до моменту розподілу земельних ділянок між власниками
земельних часток (паїв) у строк, що не перевищує 20 днів.

Стаття 9. Розподіл земельних ділянок між власниками
земельних часток (паїв)

Розподіл земельних ділянок у межах одного
сільськогосподарського підприємства між власниками земельних
часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм
земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться
відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною
державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок
на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом
землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток
(паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства
проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних
часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками
земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського
підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується
власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх
розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між
власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою
щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб,
які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками
земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською,
селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є
підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток
(паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право
власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками
земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській,
селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників
земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів. Стаття 12. Оформлення державних актів на право власності
на земельну ділянку власникам земельних часток
(паїв)
Оформлення державних актів на право власності на земельну
ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється
землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи
щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).
Власнику однієї чи більше земельної частки (паю) в межах
земель, що перебувають у користуванні одного
сільськогосподарського підприємства, видається один державний акт
на право власності на земельну ділянку.
Власникам земельних часток (паїв), яким земельні ділянки
виділені в натурі (на місцевості) єдиним масивом, видається
державний акт на право власності на земельну ділянку, який
посвідчує їх право спільної часткової власності чи спільної
сумісної власності.