Організація радіометричного контролю

Радіометричний контроль призначений для вимірювання доз радіоактивного опромінювання людей, які знаходяться на радіаційно-забрудненій території.

Контроль радіоактивного забрудення проводиться в медичних закладах ДСМК всім постраждалим,членам аварійно-рятувальних загонів та тим, хто приймав участь у ліквідації наслідків радіаційної аварії, а також майна і транспорту. Медична служба в проведенні радіометричного контролю виконує наступні завдання:

1. Контроль радіоактивного забруднення постраждалих на сортувальному посту для виявлення осіб, які мають зараження вище безпечних величин.

2. Контроль радіоактивного забруднення після проведення повної санітарної обробки у відділенні спеціальної обробки (ВСО).

3. Контроль радіоактивного забруднення особового складу та майна ВСО.

4. Контроль радіоактивного забруднення одягу та транспорту до та після дезактивації.

Окрім цього, на медичну службу покладено завдання експертизи води, продовольства, якщо вони зазнали забруднення радіоактивними речовинами.

Дозиметричний контроль (контроль радіоактивного опромінення) проводиться з метою отримання точних даних, необхідних для визначення ступеню тяжкості променевих уражень.

Дозиметричний контроль опромінення в залежності від наявності засобів контролю може проводитись індивідуальним та груповим методами.

Індивідуальний метод контролю полягає в тому, що доза радіації, отримана особою, визначається за показниками виданого йому дозиметра.

Груповий метод контролю полягає в тому, що доза радіації, отримана групою ліквідаторів визначається за показниками 1-2 дозиметрів, виданих в групі. Цей метод контролю застосовують при діях ліквідаторів в однакових умовах, тобто коли всі можуть отримати приблизно однакову дозу радіації.

На медичну службу покладено завдання спостереження за ліквідаторами, які зазнали дії іонізуючого випромінювання.

Контроль радіоактивного опромінення ліквідаторів служить основним критерієм ранньої діагностики променевої хвороби.

Дані про дози опромінення, що були отримані ліквідаторами, заносяться в первинну медичну картку або в історію хвороби, а в разі виписки з лікувального закладу - в картку обліку доз радіоактивного опромінення.

Гостра променева хвороба (ГПХ) – це захворювання, яке виникає в результаті дії на організм людини іонізуючих випромінювань в дозі, що перевищує 1 Гр, у відносно короткі терміни і характеризується фазністю перебігу і поліморфізмом клінічної картини.

При легкому ступені ГПХ (1-2 Гр) прояви первиної реакції практично відсутні. У деяких потерпілих через 3-5 год після опромінення може з’явитися легке відчуття нудоти, рідко – одноразове блювання. Латентний період – 30-35 діб. Захворювання перебігає сприятливо і виздоровлення наступає, як правило, без лікування.

Для середнього ступеня ГПХ (2-4 Гр) характерна поява після опромінення нудоти і блювання (2-3 разової), загальної слабкості, іноді легкої гіперемії обличчя і субфебрильної температури. Тривалість первинної реакції звичайно не перевищує доби, латентний період – 15-25 діб. Потерпілі потребують надання кваліфікованої або спеціалізованої допомоги.

При тяжкому ступені ГПХ (4-6 Гр) багаторазове блювання після опромінення з’являється через 30-60 хвилин, яке супроводжується головним болем, загальною слабкістю. Шкіра і слизові оболонки гіперемійовані, температура тіла субфебрильна. Тривалість первинної реакції – до 3 діб. Латентний період – 8-17 діб. Хворі потребують тривалого лікування. Виздоровлення таких хворих можливе.

При дуже важкому ступені ГПХ (6 Гр і вище) при опроміненні в діапазоні доз 6-10 Гр ГПХ перебігає за кістковомозковою формою. При цьому багаторазове блювання виникає вже в перші 15-30 хвилин після дії випромінювання. Шкіра та слизові оболонки гіперемовані, температура тіла субфебрильна. Первинна реакція продовжується упродовж 3-4 діб. Латентний період практично відсутній, і первинна реакція без чіткої межі переходить в період розпалу променевої хвороби. Недивлячись на інтенсивне лікування таких хворих, виздоровлення малоймовірне; смерть наступає через 2 тижні або пізніше.

При опроміненні в дозах 10-20 Гр розвивається кишкова форма ГПХ. Вона характеризується важкою первинною реакцією тривалістю 3-4 доби. Через 5-20 хвилин після дії радіації з’являється багаторазове блювання. Особливо характерні гіперемія шкірних покривів і слизових оболонок, біль у животі, діарея. Температура тіла підвищується до 38-39°С, артеріальний тиск різко знижується. Латентний період відсутній. Період розпалу проявляється важким ентеритом, зневодненням, крововиливами та інфекційними ускладненнями. Смерть таких хворих наступає вже наприкінці першого тижня.

При опроміненні в дозах 20-50 Гр і вище виникають токсична і церебральна форми ГПХ. В цих випадках відразу ж після дії іонізуючого випромінювання з’являються багаторазове блювання, пронос, колаптоїдний стан, часто спостерігається тимчасова втрата свідомості. Вже з перших діб розвиваються важкі гемодинамічні порушення, розлади свідомості, набряк мозку, атаксія, судоми, бульбарні порушення. Хворі вмирають, зазвичай, упродовж перших трьох діб.