Праця як предмет державної політики

Роль праці як основи життєдіяльності суспільства обумовлює необхідність вироблення та здійснення державної політики у вирішенні пов'язаних з ним проблем у взаємодії з профспілкам и й роботодавцями (підприємцями).

Основними напрямками державно ї політики в області праці є:

1. створення економічних і соціальних умов для посилення мотивів і стимулів високопродуктивної праці;

2. створення системи регулювання ставок, окладів, і компенсаційних виплат (на регіональному рівні) для працівників госпрозрахункової й бюджетної сфер незалежно від форм власності, у тому числі органів державної влади й керування;

3. розробка державних програм підвищення продуктивності й ефективності праці на основі раціонального використання трудових, матеріальних, технічних і природних ресурсів за рахунок комплексного впливу організаційних, науково-технічних, структурних і соціальних факторів;

4. організаційне й методичне забезпечення роботи з організації, нормування, умов і стимулювання праці на підприємствах, розробка необхідних нормативних актів, матеріалів і рекомендацій, підготовки фахівців з праці;

5. удосконалення трудового законодавства, розширення державних гарантій, пільг і компенсацій в області праці та її оплати;

6. розвиток соціального партнерства держави з профспілками та іншими представницькими організаціями трудящих (найманих робітників), підприємцям і (роботодавцями) у вирішенні питань праці та її оплати, введення системи генеральної й галузевих тарифних угод і колективних договорів, вирішення колективних трудових суперечок (конфліктів);

7. розробка й здійснення державної політики зайнятості населення у взаємодії з інвестиційною, податковою й фінансово-кредитною політикою;

8. формування, прогнозування та мо ніторинг ринків праці, організація служб зайнятості;

9. забезпечення професійної підготовки і перепідготовки працівників, і незайнятого дорослого населення, організація оплачуваних суспільних робіт;

10. вирішення питань міграції населення - внутрішньої й зовнішньої, трудової та змушеної;

11. прогнозування розвитку народо населення й розробка політики від творення трудових ресурсів і формування трудового потенціалу суспільства з урахуванням демографічних і соціально-економічних факторів;

12. забезпечення соціального захисту населення на основі державних гарантій пенсіонерам, інвалідам та іншим соціально уразливим категоріям осіб, установлення мінімального споживчого бюджету, прожиткового рівня, введення систем державного соціального страхування й соціального забезпечення, використання позабюджетних джерел фінансування.