Методичні рекомендації до вивчення теми

Під час висвітлення Кримських походів 1687-1689 рр. слід зауважити, що „Вічний мир” між Росією та Польщею 1686 р. фактично завершив формування антитурецької коаліції європейських держав у складі Росії, Речі Посполитої, Венеціанської республіки та Австрії. Польща в союзі з Австрією та Венецією мала воювати на південному, а Росія – на східному театрах воєнних дій. Невдача першого походу через те, що татари підпалили степ була перекладена на лівобережного гетьмана І. Самойловича і коштувала йому гетьманської булави. Невдача другого Кримського походу 1689 р. стала однією з причин двірцевого перевороту у Москві, в результаті якого молодий цар Петро Олексійович усунув з регентства сестру Софію і фактично прибрав всю владу до своїх рук. В той же час, Кримські походи, скувавши сили Кримського ханства і Білгородської орди, дали можливість Австрії і Венеції здобути ряд блискучих перемог у Греції, Словенії та Сербії.

Новий етап боротьби України проти Кримського ханства в першій половині 90-х років XVII ст. характеризувався переходом воєнної ініціативи до України і перетворенням проблеми визволення південноукраїнських земель в сферу державної політики, активно підтримуваної Росією. В 1690 р. козаки Фастівського і Гадяцького полків розгромили татарський загін на р. Гнилий Тікач поблизу Білої Церкви. Потім разом з козаками Лубенського, Переяславського, а також компанійського полків вчинили похід на татарську фортецю Кизикермен У 1694 р. Чернігівський, Прилуцький, Ніжинський, Лубенський, Переяславський і Фастівський полки під командуванням полковників Я. Лизогуба та С. Палія завдали серйозної поразки Буджацькій орді, взяли сильну фортецю Гінкушлі, захопили 10 гармат, багато інших трофеїв і полонених та відійшли на Подніпров’я. На початку 90-х років внутрішнє становище в Україні несподівано ускладнилось. Канцелярист Генеральної військової канцелярії П. Іваненко (Петрик) втік на Запоріжжя і почав схиляти козаків до виступу проти „панів-кармазанників” і визволення Лівобережної України від російських військ. За прикладом Б. Хмельницького Петрик вирішив заручитись допомогою кримських татар. 26 травня 1692 р. між Україною та Кримом був підписаний мирний договір, який закріплював союз двох незалежних держав. Кримське ханство і Україна зобов’язувались разом захищатись від агресії Польщі та Росії. Територія нової Української держави мала складатись із земель колишніх Чернігівського та Київського воєводств, Сумського і Охтирського полків. За допомогу в цій справі Україна мала відкрити татарським ордам „муравські шляхи” на Росію. Для цього передбачалось переселити жителів Харківського, Острогозького й Чернігівського полків на Чигиринщину. Після проголошення Петрика гетьманом повстанське військо разом з татарами дійшло до Полтави, проте було витіснене загонами І. Мазепи. Повстання під проводом Петрика, хоч тривало воно недовго, ще раз показало всю складність соціально-політичної ситуації в Україні. Воно переконливо підтвердило, що ідея об’єднання всіх частин України і створення незалежної держави була близька навіть таким діячам, які спирались на найнижчі верстви козацтва, на „голоту”.

Висвітлюючи третє питання, студентам необхідно акцентувати увагу на тому, що Азово-Дніпровські походи здійснювались в два етапи. Поки російські загони безуспішно штурмували турецьку фортецю Азов, 120-тисячна російсько-українська армія на чолі з Б.Шереметьєвим та І. Мазепою в кінці липня 1695 р. взяла штурмом татарські фортеці Кизикермен, Асламкермен, Таванськ, Муберекккермен. Була зруйнована остання перешкода на водному шляху України до Чорного моря. Другий етап спільних дій російської та української армій завершився взяттям в липні 1696 р. неприступної турецької фортеці Азов. Проте остаточної перемоги об’єднаних сил України і Росії над Кримським ханством і відвоювання південноукраїнських земель не відбулось, оскільки Росія, заключивши в 1700 р. з Туреччиною Константинопольський мир, розпочала боротьбу зі Швецією за вихід до Балтійського моря.