Педагогічна система В.А. Сухомлинського

Василь Олександрович Сухомлинський (1918-1970) є найбільшим педагогом нашого століття, його педагогічні праці перекладені на 40 мов народів світу, він розглядав практично всі аспекти теорії та практики виховання, дидактики і школоведения.
Талановитий практик і теоретик, він все життя пропрацював у сільській школі. Важливе місце в його діяльності займає проблема творчого ставлення педагога до своєї професійної діяльності, яка має величезне соціальне значення. У книзі «Розмова з молодим директором школи» Сухомлинський писав: «Якщо ви хочете, щоб педагогічну працю давав вчителю радість, а не перетворювався на нудну одноманітну повсякденність, ведіть кожного вчителя на стежку дослідника». Успіх роботи вихователя можливий тільки при організації поєднання майстерності і творчості, при глибокому знанні духовного життя дітей, особливостей кожної дитини. [8]
Основна увага Сухомлинський приділяв вихованню у підростаючого покоління громадянськості. Він продовжив розвиток вчення про виховному процесі в колективі, розробив методику роботи з окремим учнем у колективі. Дитячий колектив - співтовариство дітей, в якому є ідейна, інтелектуальна, емоційна і організаторська спільність. Шлях до багатства духовного життя колективу складний: від індивідуального вкладу кожного вихованця - до загального «багатством» колективу, а від нього до впливу на індивіда і знову до збільшення приватного «внеску» в загальний фонд і так до нескінченності, тобто встановлюються двосторонні глибокі зв'язки. Сухомлинський вводить нові поняття - «колективна духовне життя», «інтелектуальний фон класу». Взаємодія різноманітних інтересів і захоплень, обмін духовними надбаннями, знаннями підвищує «інтелектуальний фон», підвищує загальний рівень розвитку дітей, викликає прагнення більше дізнатися і тим самим допомагає в головному - у навчанні, але ж вчення - головний спільна робота в шкільному колективі. Глибоко і оригінально розроблені Сухомлинським питання виховного впливу традицій,фольклору, природи.
У книзі «Серце віддаю дітям» Сухомлинський яскраво показав, що успіх роботи вихователя, спрямованої на гармонійний розвиток дітей, можливий тільки при глибокому знанні духовного життя і особливостей розвитку кожної дитини.