Захист права власності

Існують цивільно-правові способи захисту, яко поділяються на групі:

- речово-правові - захист права власності відбув. речовий позовом:

а) віндикаційний (віндикація - застосування сили) - надавався власнику для витрибування своєї речі, володіння якої було втрачено. Таким чином позов застосовувався для відновлення власником втраченого володіння своєю річчю. При чому, втративши володіння, власник не втрачав право власності на цю річ. Сторонами в такому позові були: позивач (власник речі) та відповідач (фактичний володілець речі, який не мав права на цю річ). В Римі існувала необмежена віндикація, це значило, що річ могла бути витрибувана від любого фактичного володільця (це міг бути як добросовісний так і недобросовісний володілець). Предметом віндикаційного позову була річ з усіма плодами і прирощеннями. Відповідальність фактичного володільця була різною, залежало від того був він добросовісний (мав повернути річ з усіма її прирощеннями, але з того моменту, як був поданий позов, адже він не знав, що він набув цю річ не у власника. Він не відшкодовує вартість того, що отримав від речі за весь час володіння, а також те, що було споживано чи відчужено іншими особами) чи недобросовісний (повертав річ з усіма її прирощеннями з моменту заволодіння нею, за весь період до пред'явлення позову. Він повинен був не тільки повернути плоди, але й відшкодувати вартість того, що фактично було отримано від речі, і навіть те, що він міг би отримати при належній турботливості. Але, як правило, володіння річчю вимагає здійснення певних витрат: а) необхідні витрати (необхідні для збереження речі, без них річ не могла існувати); б) корисні (ті, що поліпшували річ і збільшували господарську цінність); в) витрати розкоші (витрати, що прикрашали річ). Так добросовісний володілець мав право на відшкодування власником речі необхідних і корисних витрат. Витрати недобросовісного володільця не відшкодовувались, крім необхідних витрат. Що стосується крадія, то йому взагалі нічого не відшкодовувалось.

Але віндикаційний позов вимагав від позивача:

1) доведення права власності на річ;

2) факт володіння відповідачем цією річчю на момент пред'явлення позову.

Якщо володілець був добросовісний, то позивач повинен був розказувати всю історію цієї речі.

б) негаторний - позов, який подавав власник, який не втратив володіння річчю, але незаконо був позбавлений права користування річчю. Застосовувався для усунення перешкод, які заважали власнику здійснювати право власності. Сторонами були: позивач (власник речі, який повинен був доводити своє право власності і факт його порушення відповідачем) та відповідач (будь-яка особа, яка заважала власнику користуватись своєю річчю).

Умови пред'явлення:

1) існування перешкод на момент пред'явлення позову;

2) позбавлення (обмеження) нормального здійснення права власності повинно бути незаконим.

Відповідальність за негаторним позовом зводилась до обов'язку порушника припинити неправомірні дії.

в) публіціанський - був введений претором Публіцієм для захисту преторської (бонітарної) власності - був дуже схожий з віндикаційним - застосовувався для захисту власника від невласника. Недобросовісний володілець також міг подати цей позов. Невласник отримав право витрибувати річ на тій же підставі, якби він був квіритським власником.

- зобов'язально-правові.