Іпотека

Наступним етапом розвитку заставного права було встанов­лення правила, за яким предмет застави взагалі не передавав­ся ні у власність, ні у володіння кредитору, а залишався у власності, володінні й користуванні самого боржника. Уль-піан писав: «У власному значенні ми називаємо заставою те, що переходить до кредитора, при іпотеці ж до кредитора не переходить володіння». Так виникла іпотека — одна з форм заставного права, яка була досконаліша, ніж попередні. Вона на багато віків пережила своїх творців. Іпотека полягала в тому, що заставодавець взагалі не пе­редавав заставодержцю предмета застави (сторони при цьо­му зберігали свої старі назви). Боржник — заставодавець зберігав за собою можливість володіти, користуватися, ви­лучати з речі доходи й під час застави. Це давало йому змогу швидше погасити свої борги, тобто полегшувало його еко­номічне становище. Предмет застави (земельна ділянка, раби, робоча худоба та інші засоби виробництва) залишався в його необмеженій власності. Застава ніби навіть не відбивалася ча правовому становищі як самих речей, так і заставодавця до певного часу. Крім того, при іпотечній формі застави боржник мав мож­ливість одну і ту саму річ заставляти кілька разів, чого не можна було робити раніше. Крім того, власник мав реальну можливість продати предмет застави ще до настання строку платежу, вибрати найбільш вдалий час, вигідного покупця і розрахуватися з боргами. В разі продажу застави боржник зобов'язаний був попередити по­купця про це, оскільки застава переносилась на нового влас­ника. Ці та інші переваги іпотеки сприяли її швидкому поши­ренню і витіснили старі форми застави. Основним для заставодержця за іпотекою було право про­дати річ в разі невиконання зобов'язання боржником. До­говір закладу міг мати й інші побічні умови. Договором закладу могли бути встановлені й інші прин­ципи розрахунків у разі продажу застави. Застава встановлювалась передусім договором, а також за­повітом, судовим рішенням або на підставі закону. Заставне право припинялося: а) загибеллю предмета застави: б) по­єднанням в одній особі заставодержця і заставодавця; в) при­пиненням зобов'язання, для забезпечення якого було вста­новлено заставу.