Саме слово “принцип” у латинській мові означає основа, начало [10; 18, с.409 у Р.І.], а звідси випливає, що соціальне вчення Католицької Церкви мало би базуватися на якихось основних, вихідних положеннях про людину та її місце в суспільстві і світі.
Принципи соціальної доктрини Католицької Церкви: субсидіарності і персональності (особистості), солідарності і загального добра, соціальної справедливості й соціальної любові, свободи і відповідальності [26; 32] – висловлені в енцикліках, листах папи, міжнародних зверненнях до політичних діячів тощо.
До основних принципів католицької соціальної доктрини впорядкування суспільства належать поняття субсидіарності (від лат. Subsidium – подавання допомоги, допоміжні частини війська), персональності (особистості) й загального добра. Вони випливають із християнської концепції людини й тому є свого роду її конкретизацією і фокусом.