2015-08-21
256
Пацієнти з компенсованим хронічним ураженням печінки, асоційованим з HCV, які не отримували раніше лікування і не мають протипоказань до призначення пегільованого IFN-α або рибавірину, підлягають терапії незалежно від початкового рівня АЛТ. Лікування повинно бути розпочато у пацієнтів з важким фіброзом (F3 -F4 за шкалою METAVIR) і рекомендовано пацієнтам з помірним фіброзом (F2). У пацієнтів з незначним ураженням печінки, особливо з довгостроково існуючою інфекцією, слід оцінити ступінь користі і ризику, пов'язаних з терапією, враховуючи перспективу нових методів лікування і очікувану тривалість життя пацієнта.
Пацієнтам, інфікованим генотипом 1 HCV, у яких з першої спроби не вдалося елімінувати HCV після попередньої терапії IFN-α і рибавірином, не слід призначати той же режим терапії у зв'язку з тим, що частота СВВ у таких випадках низька (близько 9-15 % для всіх генотипів і 4-6 % для генотипу 1). Такі пацієнти повинні очікувати дозволу на нові режими комбінованої терапії, які призводять до більш високої частоти СВВ (приблизно 30-60 %) залежно від типу попередньої негативної відповіді на терапію і стадії ураження печінки.
Пацієнтам, інфікованим генотипом HCV, відмінним від 1 генотипу, у яких виявилася неефективною попередня терапія IFN-α з або без рибавірину, може бути призначена повторна терапія пегільованим IFN-α і рибавірином з урахуванням відсутності нових препаратів, активних проти генотипів HCV, відмінних від 1 генотипу.
