Критерії оцінювання фінансової звітності

При вивченні фінансової звітності аудитори ставлять перед собою мету підтвердити достовірність її показників.

Аудит фінансової звітності необхідно розглядати в двох аспектах:

по-перше, аудит припиняється, якщо аудитором досліджена звітність у всіх істотних аспектах

по-друге, аудитор не повинен встановлювати факти шахрайства і збирати в їх відношенні докази.

Межі аудиту показують, що процес пізнання щодо нього не може бути безмежним. Практика аудиторської діяльності довела, що під час аудиту немає необхідності вивчати буквально все. Збір інформації припиняється після того, як аудитором надана відповідь на наступні питання:

загальна прийнятність звітності, класифікація, обгрунтованість, обережність, оцінка, періодизація, повнота розкриття.

Розглянемо детальніше критерії, яким повинна відповідати достовірна фінансова звітність:

- загальна прийнятність звітності - чи відповідає звітність в цілому вимогам, що пред'являються до неї, і чи не містить суперечливої інформації;

- класифікація - чи є підстави для віднесення суми на той рахунок, на якому вона записана;

- обгрунтованість - чи існують підстави для включення в звітність вказаних в ній сум. Необгрунтованість облікових записів означає, що факт господарської діяльності не відображений в обліку без достатніх на те підстав. Типовою помилкою є включення в баланс майна, на яке підприємство не має права власності (наприклад, основних засобів, взятих в оперативну оренду, або товарів, отриманих на комісію, а також векселів і інших цінних паперів, прийнятих під заставу). Такі помилки приводять до завищення показників звітності;

- обережність (охайність) - чи відповідають суми окремих операцій даним, які приведені в книгах і журналах аналітичного обліку, чи правильно по ним підраховані підсумки, чи відповідають підсумкові суми даним, відображеним в Головній книзі;

- оцінка - чи правильно оцінені і безпомилково підраховані вартісні показники всіх об'єктів обліку. Перевірка передбачає встановлення дотримання підприємством впродовж звітного року методів оцінки, вибраних ним на початку звітного періоду. При цьому увага звертається на правильність оцінки виробничих запасів із застосуванням методів оцінки, вивчається правильність переоцінки запасів у разі їх дооцінки або зниження ціни. Помилки в оцінці свідчать про те, що в звітності відображені неправильно оцінені активи або пасиви. Наприклад, неправильно проведена переоцінка основних засобів; не списана безнадійна заборгованість; неправильно оцінені основні засоби, нематеріальні активи; неправильно нарахований знос; не певна вартість незавершеного виробництва і тому подібне.Наочно, що помилки в оцінці можуть привести як до завищення, так і до заниження підсумку балансу. Тому на наявність таких помилок потрібно перевіряти як активи, так і пасиви балансу;

- періодизація - чи відображені в обліку всі операції, які відбувалися на підприємстві впродовж звітного періоду, що перевіряється. Така перевірка полягає в дослідженні аудитором дотримання меж звітного періоду. Це передбачає, що всі операції, здійснені з активами, повинні бути віднесені і відображені в обліку в тому періоді, в якому вони відбулися. Помилки в періодизації пов'язані з неправильним розподілом операцій по звітним періодам. Це трапляється внаслідок закриття рахунку до звітної дати і відображення операції звітного періоду на рахунках наступного звітного періоду; або навпаки, рахунок закривають після звітної дати, а операції, які потрібно було б відобразити в наступному періоді, відображають на рахунках поточного звітного періоду. Дострокове закриття рахунків приводить до заниження звітних даних, а пізніше - до їх збільшення;

- повнота - чи включені в звітність всі належні суми, зокрема, чи всі відображені активи належать підприємству і чи всі його зобов'язання відображені. При проведенні такої перевірки необхідно переконатися, що активи і джерела їх освіти в балансі відображені в повному об'ємі. Неповнота обліку фактів господарської діяльності часто зустрічається унаслідок слабкого знання правил обліку і приводить до заниження звітних даних. Наприклад, віддзеркалення товарів, які придбані за договором купівлі-продажу не у момент придбання, а у момент їх реалізації, не отражениедебиторской заборгованості по штрафах, присуджених судом і т.п.;

- розкриття - чи занесені об'єкти обліку у фінансову звітність і чи правильно вони відображені в звітних формах. При проведенні такої перевірки аудитор повинен встановити наявність майнових прав на майно. Наприклад, у складі запасів в балансі можуть відбиватися матеріали, які знаходяться на відповідальному збереженні.

Аудитор не може вважати аудит завершеним до того, поки він не надав відповіді на поставлені питання. Інакше його думка щодо достовірності фінансової звітності не буде повною і об'єктивною.

Ще один аспект визначення аудиту пов'язаний з тим, що в суспільстві поширена думка про необхідність виявлення аудиторами фактів шахрайства і збору свідоцтв під час аудиту. Саме у цьому питанні найгостріше відчуваються розбіжності між уявленнями, яка склалася в суспільстві, і реальними обов'язками аудиторів.