Врахування національних особливостей спілкування в дип. етикеті

Дип.Ет – сукупн правил і норм поведінки дипломатів і оф осіб під час різних офіційних і неофіційних заходів. джерело – здебільшого традиції, змінюються з плином часу або від нац та реліг укладу народу. окрім універсальних норм, існують окремі специфічні правила, походження яких зумовлене національними традиціями. базуються на нац традиціях та особливостях, етикет вітань, одяг під час офіційних та протокольних заходів, протокольні подарун­ки, особливості меню або виголошення тостів під час прийомів тощо. в Індії зустрічають вінком з квітів, на Балі – церемонію вигнання «злих духів», в Україні – хлібом і сіллюі. Є культури контактні – є менш контактні. Мусульмани - заборонен тілесний контакт, ліва рука вважається нечистою. Зазвичай спілкування проходить на відстані руки; в Італії, наприклад – 40 см Великобританія – 2 м. В Японії не можна сидіти нога на ногу, в США – навпаки. Для американського етикету властивий утилітаризм і демократизм, нехтування зайвою помпезністю. У Великобританії – найсуворіші вимоги до пунктуальності (в Іспанії – навпаки) і точності формулювань.

Різні культури розрізняються за нормами, які регулюють допустимий ступінь експресивності й розмір особистісного простору. З невідомих науці причин представники різних культур, у міру наближення до екватору, надають перевагу меншій відстані між учасниками комуні­кативного акту й більш контактному й тісному спілкуванню.