Загальна характеристика голосних

Однією з відмінних рис англійської системи голосних є наявність довгих та коротких звуків. Довгі голосні: [i:], [a:], [o:], [u:], [ə:]; короткі голосні: [ı], [ʌ], [o], [u], [æ], [e], [ə]. Довгота звука або його короткість можуть впливати на значення слова.

Дифтонгами називаються звуки, які складаються з двох елементів. Дифтонгів в англійській мові є вісім: [eı], [ou], [aı], [au], [oı], [ıə], [ ɛ ə], [uə].

Вимова голосних залежить від положення складу, до якого вони входять (наголошеного або ненаголошеного), типу наголошеного складу, сполучення з іншими голосними, сполученням з наступними голосними. Зі свого боку голосні можуть впливати на вимову приголосних.

В англійській мові є чотири типи наголошених складів, в яких голосні букви читаються по-різному. В односкладовому слові, слід визначити тип складу, тобто чи це закритий чи відкритий склад. Закритий склад, як відомо, закінчується на приголосний (bad, pan), відкритий – на голосний. Існують також умовно-відкриті склади, в яких наголошена голосна відокремлена від кінцевого німого e будь-якою приголосною. Читання голосних в закритих та відкритих складах змінюється в залежності від наявності букви r після голосної.

Кожна голосна буква в англійській мові може передавати чотири різні звуки в залежності від типу складу. У закритому складі всі букви вимовляються коротко. У відкритому складі всі букви мають алфавітне звучання.

У третьому типі складів сполучення голосних з буквою r (або r + голосна) передають довгі звуки, дифтонги.

ЧИТАННЯ ПРИГОЛОСНИХ

Чіткість артикуляції глухих звуків в англійській мові більша, ніж в українській. Наприклад: bag, cat, map, very, box.