Суб’єктний інфінітивний комплекс

Перша частина комплексу – особовий займенник у називному відмінку або іменник у загальному відмінку; друга частина – інфінітив.

Комплекс вживається з такими дієсловами:

1) дієсловами повідомлення

to say, to report, to describe (у пасивному стані):

He is said to write a new article.

Кажуть, що він пише нову статтю.

2) дієсловами, що означають думку, припущення, сподівання

to think, to know, to consider, to believe, to suppose, to expect (у пасивному стані):

He was supposed to meet the delegation.

Передбачалося, що він зустріне делегацію.

3) дієсловами (в пасивному стані), що виражають сприймання за допомогою органів чуттів

to see, to hear, to feel, to notice, to observe, to watch:

She was seen to dance at the party.

Бачили, як вона танцювала на вечірці.

4) дієсловами (в пасивному стані), що виражають наказ, прохання, дозвіл, примус:

to order, to ask, to request, to allow, to permit, to make, to cause, to force:

I was ordered to remain there.

Мені наказали, щоб я залишався там.

5) дієсловами to seem, to appear, to happen, to chance, to turn out, to prove;

дієслово- присудок в активному стані.

You seem to know the material very well.

Здається, що ви знаєте матеріал дуже добре.

6) словосполученнями to be sure, to be certain, to be likely, to be unlikely:

He is certain to come.

Він, напевно, зараз прийде.

У суб’єктному інфінітивному комплексі інфінітив вживається з часткою to після всіх дієслів.

Переклад, як правило, починається з дієслова- присудка в пасивному стані, яке перекладається неозначеноособовим реченням, а комплекс – підрядним додатковим реченням, в якому іменник/займенник є підметом, а інфінітив перекладається дієсловом- присудком:

…he was likely to be – ймовірно, що він був.

Sequence of Tenses