Сутнісні ознаки держави

1. Територіальна організація влади: наявність чітко визначених зовнішніх кордонів і внутрішнього адміністративно-територіального, національно-територіального поділу. Встановлення такого поділу обумовлено завданнями управління територією держави, збору данини і утримання в покорі населення країни. Держава поєднує своєю владою і захистом усіх людей, що населяють територію даної країни, незалежно від їх приналежності до якого-небудь роду чи племені. Це означає, що держава має свою територію, визначає і охороняє свої кордони, захищає її від нападу ззовні. По-друге, постійне населення даної території (країни), як правило, має стійкий зв'язок з державою у вигляді підданства або громадянства і користується захистом держави як всередині країни, так і за її межами.

2. Виникнення особливої ​​публічної влади, виділеної з суспільства: держава поряд з органами, що видають закони, виносять рішення і віддають накази, обов'язково володіє особливим апаратом управління (обліку, виконання, контролю і нагляду), а також особливим аппаратом примусу (і захисту суспільства), що існують спеціально для виконання цих специфічно державними функцій. Публічна влада складається з особливих загонів збройних людей (армії та поліції), з в'язниць, судів та інших примусових установ, з апарату чиновників, які займаються спеціально управлінням людьми і підпорядкуванням їх чужій волі.

3. Система податків і позик: для утримання публічної влади стали необхідними кошти, які держава збирала у вигляді обов’язкових зборів з громадян - податків і податей.

4. Суверенітет: самостійність, незалежність держави в здійсненні своєї політики як в межах власної території, так і в міжнародних відносинах, за умови не порушення суверенітету інших держав.

5. Видання правових норм. Під правом розуміються загальнообов'язкові правила поведінки, санкціоновані державою і закріпленні у вигляді законів, судових рішень та інших актів державної влади. Характерними ознаками права, що відрізняють його від інших норм суспільного життя (норм моралі, звичаїв, традицій), є загальнообов'язковий характер його приписний, поширення на невизначене коло суб'єктів, а також санкціонування його норм державою.