Охарактеризуйте школи порівняльного правознавства

Історично першим виникло порівняльно-історичне пра­вознавство, яке було дуже впливовим у Німеччині та Росії. Цей напрям сформувався під впливом історичної школи права, і тому в ньому під порівняльним правознавством розумілась загальна порівняльна історія права. Зіставляючи різні правові системи в різних історичних умовах, пред­ставники цього напряму обґрунтовували ідею виникнення і розвитку права в кожній державі безпосередньо із "народ­ного духу", незалежно від будь-яких зовнішніх чинників. Отже, право так тісно пов'язане з особливостями розвитку конкретного народу, що не може бути запозичене іншим народом, що суперечитиме його "духу". Отже, істо­ричний напрям від порівняння правових систем фактично перейшов до їх протиставлення, а тому не сприяв взаємо­розумінню і зближенню різних народів.

Історично-філософська школа у порівняльному право­знавстві відстоювала подальший його розвиток. У рамках цього напряму зарубіжне законодавство розглядалось не тільки як об'єкт вивчення і пізнання, а й як дієвий ін­струмент вдосконалення національного законодавства. Представники цього напряму вважали, що будь-яке історичне дослідження, яке не наводить формулю­вання понять, по суті є поверхне заняття для розваг. Історія — не тільки знання минулого, це й вивчення сучасного. Але сучасне не підпорядковане минулому. На­впаки, минуле повинно допомагати розкрити процеси послідовного розвитку поняття права і пов'язаних з ним явищ.

Школа порівняльного законодавства, виходячи з пози­тивістського праворозуміння, була зорієнтована не на роз­гляд права взагалі, а на вивчення конкретних правових норм та інститутів. Відповідно і мета їх розгляду полягала не у визначенні загальнотеоретичних понять, а у форму­люванні конкретних висновків і рекомендацій, спрямова­них на удосконалення національного законодавства." Вільне право" як школа порівняльного правознавства виходило із спільності еволюції правових систем, які нале­жали до однієї і тієї самої цивілізації, із аналогів у вирі­шенні конкретних юридичних проблем, спорідненості пев­них правових інститутів. На цій основі передбачалось спо­чатку розробити ідеальні типи, зразки певних правових інститутів, а потім створити в деяких сферах приватного права загальне право цивілізованого людства. Такі зусилля прибічників ідеї створення "світового права XX століття" підтримувались низкою міжнародних організацій аж до Ліги Націй. Вони підготували низку проектів "загальних законів", з-поміж яких найвідомішим є франко-італійський проект "Кодексу зобов'язального права" (1929 р.), що був результатом співробітництва провідних юристів цих країн і за мету мав зближення правових систем Франції та Італії. Нині у центрі уваги юристів-компаративістів знаходять­ся три основні комплекси проблем: 1) загальнотеоретичні питання порівняльного правознавства: його предмет, цілі, функції і т. ін.; 2) порівняльні дослідження основних пра­вових систем сучасності; 3) порівняльні дослідження у межах галузевих юридич­них наук.