Поняття і структура права у країнах романо-германської правової сім’ї

Формування романо-германської правової системи відбувалося в умовах роз'єднаності країн Західної Європи і переконання, що таке об'єднання нереальне. Спочатку римське право поширювалося переважно в містах середньовічної Європи. Основою розвитку даної правової системи стали загальна культура і традиції країн континентальної Європи, що сприйняли римське право завдяки його популяризації в університетах.

Саме університети створили в XII—XIII ст. загальну для європейських країн юридичну науку на базі зводу законів (кодексу) Юстиніана (529-534 pp.). Рецепція (процес запозичення і використання римського права, його понятійного апарату, структури, логіки викладу, юридичної техніки) почалася з його тлумачення і завершилася включенням абстрактних норм у кодекси європейських держав. Особливої популярності рецепція римського права набула в Німеччині з XV ст., спричинивши на неї сильніший вплив, ніж на Францію.

Університетська концепція права базувалася на понятті права як належного (яким воно повинно бути), а не існуючого (яким воно є). Вивчення права розглядали не з вузької (практичної) точки зору, а в широкому (соціальному) аспекті, в тісному зв'язку з нормами моралі.

Практична діяльність суддів була орієнтована на положення права, а не на самостійне винесення рішення по справі. Це визначило корінну відмінність континентального права від англо-американського.

Для становлення романо-германської правової сім'ї велике значення мало канонічне (церковне) право.

У ХІХ-ХХ ст. визначилися романський і германський підтипи (групи) правових систем, закріпились їх загальні специфічні риси:

1) пріоритет закону як головного інструмента в створенні національної правової системи;

2) кодифікація законодавства з метою звільнення його від застарілих норм і понять.

Нині демократичні традиції романо-германського права доповнились ідеями створення "європейського дому", євросоюзу. Популярними стали ідеї правової інтеграції країн, які мають, безперечно, позитивне значення.

Центром розвитку романо-германського типу правової системи вважають континентальну Європу, саме тому його ще називають континентальним. Він охоплює наступні держави континентальної Європи: ФРН, Францію, Італію, Бельгію, Австрію, Німеччину, Іспанію, Португалію, Люксембург, Ліхтенштейн, Швейцарію, Нідерланди та інші. Але слід відзначити, що вплив романської і германської груп континентального права виходить за межі Європи і поширюється на Японію, Індонезію, Латинську Америку, значну частину Африки, країни Ближнього Сходу.

На думку німецьких юристів, чинне законодавство ФРН можна систематизувати у дев’ять головних галузей: 1) державне і конституційне право; 2) управління; 3) правосуддя; 4) цивільне і кримінальне; 5) оборона; 6) фінанси; 7) господарське право; 8) трудове право, соціальне забезпечення; 9) зв’язок, шляхи сполучення, транспорт.