Лист Е. Коха до А. Розенберґа стосовно опору в Райхскомісаріаті Україна

(25 червня 1943 р.)

Райхсміністру Альфреду Розенберґу.

Об’єкт: ситуація з бандами.

Північну частину генеральних округ Луцька і Житомира в основному контролюють бандити. На Волині ми змушені були в ці останні дні покинути територію між лініями залізниць Брест-Пінськ-Лунінець, Лунінець-Сарни, Сарни-Ковель і Ковель-Брест, за винятком районного центру Камінь-Каширський. Йдеться про територію у 17400 кв. км. Територія, що далі на північ, практично також не в наших руках. (...)

У генеральній окрузі Житомир і в поліській частині генеральної округи Луцьк йдеться лише про радянські банди. У південній частині Волині переважають українські національні банди з центрами в Костополі-Сарнах і Горохові-Крем’янці. (...)

Також українські національні банди мають своє суворе й уміле керівництво і подиву гідне озброєння; треба припускати, що ці банди почали методично збирати зброю і боєприпаси зразу після першого приходу німецьких військ, і що, крім того, їм допомогли запастися зброєю радянські війська через добре законспірованих посередників[4] (...).

Об’єкти, на які нападають банди — це важливі для доступу в країну і постачання фронту залізниці, шляхи і мости, державні господарства, молочарні, склади хліба і сіна, а також доступні їм промислові підприємства. Звичайно, напади банд спрямовуються також проти кожного німця, який з’являється у зоні, що ними контролюється. Втрати у генеральній окрузі Луцьк, наприклад, з 9 по 15 червня 1943 р., тобто за один тиждень і в одній окрузі: 25 чоловік, 3 цивільних члени адміністрації, один член організації Тодт. (...)

Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів, 1993. – С.614-615.

Із свідчень колишнього в'язня Сирецького концтабору В. Давидова про місця розстрілу радянських військовополонених в окупованому німцями Києві (1941-1943 рр.)

...Трупів в цьому ярубуло десятки тисяч. Було близько двох великих ярів, де знаходилося приблизно 50 000 трупів євреїв, потім в Бабиному яру, за півкілометра, була яма розстріляних, вірніше протитанковий рів. Там були вбиті командири Червоної Армії, вірніше комсостав. Можна було це бачити по знаках розпізнавання, шпалах.

В цій ямі було приблизно 20 000 чоловік. Були люди у формі льотчиків, в комбінезонах. Видно було, що багато із розстріляних були пораненими, бо було видно милиці і пов’язки на руках і ногах.

Історія України: Документи. Матеріали:

Посібник / Укладання, коментарі В. Ю. Короля.

– К.: Академія, 2001. – С. 354.