2015-08-12
5244
Проблема суїциду існує досить давно, покоління описували, розглядали та намагались запобігти добровільній смерті, але, разом з тим, на даний час ця проблема є досить актуальна, особливо для підлітків. За визначенням Ю. Тисячної, самогубство (суїцид) – це крайній вид автоагресії, навмисне самопозбавлення життя [9, c. 201].
Самогубство в загальнопсихологічному аспекті трактують як поведінку людини, спрямовану на її знищення. Проте не всі дії людини, які призводять до її смерті, можна вважати суїцидальними. Самогубством уважають лише той вчинок, який людина зробила усвідомлено (галюцинації, стан психозу можуть спровокувати такий вчинок, проте смерть за таких умов кваліфікується як нещасний випадок) [6, c. 10].
Суїцид або самогубство являє собою складну форму поведінки, які зумовлюють психологічні, соціальні, педагогічні, біологічні чинники. Вирішальним серед них є психологічні, бо самогубство – це поведінка, вчинок особистості, тобто психологічне за своєю природою, сутністю явище. Всі інші сприятливі щодо самогубства чинники діють опосередковано через емоційні переживання, мотивацію людини, що є складними процесами її психіки [5, с.13].
Засновником вітчизняної суїцидології вважають А. Амбрумову. Відповідно до її концепції, в основі будь-яких суїцидальних проявів лежить соціально-психологічна дезадаптація особистості в умовах мікросоціального конфлікту [1].
Досліджуючи роль особистості у проблемі суїциду, А. Амбрумова розробила типологічну схему суїцидальних особистостей. В основі цієї системи лежить принцип стійкості адаптації і глибини соціалізації. Суїцидальна поведінка за даними А. Амбрумової визначається такими групами мотивів: мотиви неблагополуччя (самотність, складність життя як такого, втрата близьких, коханих людей); мотиви конфлікту, в який, крім суїцидента, втягнуті й інші особи.
Крім суїцидогенних факторів існують установки, що перешкоджають реалізації суїцидальних намірів, – антисуїцидальні переживання. І визначення реального суїцидального ризику повинно проводитися на підставі двох різноспрямованих факторів – суїцидальних і антисуїцидальних.
До групи антисуїцидальних факторів, на думку А. Амбрумової, належать: 1) інтенсивна емоційна прихильність до значимих близьких; 2) батьківські обов’язки; 3) концентрація уваги на стані власного здоров’я; 4) залежність від громадської думки; 5) наявність творчих планів, задумів [1].
Деякі автори пов’язують самогубство із проявами комплексних інтрапсихічних явищ, властивих особистості: з почуттям провини (Дж. Хенслін); безнадійності (А. Бек, М. Ковач, А. Вейсман); агравації почуття образи, приниження (А. Покорні); незахищеності (Г. Каплан, А. Покорні); почуття неповноцінності, замкнутості (П. Анжель, М. Талігані).
Інші дослідники роблять спробу встановити залежність самогубства від особливостей структури особистості та акцентуйованих рис характеру, близьких до психопатологічних синдромів, зокрема: істероїдні риси особистості (Д. Палліс, Г. Бертчнел); схильність до депресій (Д. Евері, Г. Винокур).
Окремі фахівці вбачають причину суїцидальної поведінки в особливостях інтелектуальної діяльності індивіда: усвідомлення і рефлексія суїцидентів (Г. Шнір); ригідність мислення (Ч. Найрингер).
Крім того, існують теорії залежності самогубств від: етичної і національної культури (Г. де Вос); факторів економічного розвитку, в тому числі рівня доходів і урбанізації (М. Елнер); міграції (В. Брид).
При цьому спостерігається й тенденція розуміти схильність до суїцидальної поведінки у зв’язку із віковими кризами розвитку, й особливо з суперечливими особливостями підліткового віку, які загострюють різні акцентуації особистості.
Психологічний зміст підліткового суїциду (точніше кажучи, суїцидальної поведінки, так як спроби набагато частіше виявляються невдалими) – це крик про допомогу, прагнення привернути увагу до свого страждання. Справжнього бажання померти, як правило, в цьому віці немає; уявлення про смерть вкрай непевні та інфантильні.
Е. Вроно пише: «Бажання усунутися лише на час, «померти не до кінця» − типове підліткове рішення у важкій ситуації». Смерть уявляється підлітку бажаним тривалим сном, відпочинком від негараздів, способом потрапити в інший світ. Часто смерть бачиться засобом покарати кривдників. Та й уявлення про цінності власного життя ще не сформовані [3].
На думку О. Волкової, самогубства підлітків мають звичайно такі характерні риси: 1) суїциду передують короткочасні, об’єктивно неважкі конфлікти в сферах близьких відносин (сім’я, школа, інші референтні групи); 2) конфлікти сприймаються як вкрай значущі і травматичні, викликаючи внутрішню кризу і драматизацию подій; 3) суїцидальний вчинок сприймається в романтично героїчному ореолі: як сміливий виклик, мужнє рішення і т.д.; 4) суїцидальна поведінка є демонстративною; 4) суїцидальне рішення з’являється в пориві, стані афекту; в ньому немає продуманості, зваженості, точного прорахунку; 5) засоби самогубства обрані невміло [2, с. 37].
Для підлітків з високим рівнем суїцидальної ризику характерне обтяжене соціальне оточення – неблагополучна сім’я, самотність і відчуженість, відсутність опори на дорослого. А. Амбрумова виділяє наступні особливості сім’ї та відносин у ній, що призводять підлітків до суїциду: відсутність батька чи матері, недостатність материнської прихильності до дитини, відсутність батьківського авторитету, матріархальний стиль стосунків у сім’ї, гіперавторітарность слабкого дорослого, який прагне затвердити себе в сім’ї за допомогою емоційних вибухів і тілесних покарань дитини. Суїцидогенний характер мають і тривалі хвороби і смерті родичів, а також наявність в сім’ї алкоголіків, психічно хворих та осіб з асоціальними формами поведінки [1].
Е. Вроно в результаті дослідження безлічі випадків підліткових суїцидів прийшла до наступних висновків про внутрішньосімейні ситуації юних суїцидентів: глибоко зруйнована емоційна взаємодія дитини з сім’єю, зокрема, з матір’ю; відкидання дитини в родині (підвищений контроль, постійно висловлювана недовіра, підвищена вимогливість) [3].
З іншого боку, А. Амбрумова [1] зауважує, що не можна вказати особливий тип сім’ї, який неминуче породжує у суб’єкта суїцидальну поведінку. Можна лише стверджувати, що одні сім’ї забезпечують для своїх членів кращий психологічний захист від зовнішніх проблем та конфліктів, ніж інші.
Аналіз причин підліткового суїциду дозволив згрупувати їх навколо трьох основних чинників:
1. Взаємовідносини з батьками.
2. Проблеми в школі, пов’язані з особистістю вчителя, соціометричним статусом підлітка в класі і особистісним ставленням до успішності, життєвими перспективами.
3. Взаємини з однолітками, спілкування з друзями (сварки, конфлікти з однолітками, відсутність близьких друзів), труднощі міжстатевого спілкування (нещасна любов, конфлікти з протилежною статтю) [6; 10].
В. Хорошко виділяє також в якості суїцидальних мотивів – зачеплене самолюбство, ревнощі (до молодшого брата чи сестри), смерть близьких або кумирів («ефект наслідування», на який вказував ще Е.Дюркгейм), страх покарання (особливо тілесного) [10].
Також для підлітків однією з причин психологічних страждань і часто навіть самогубств є проблеми із зовнішністю, часом не існуючі об’єктивно, а надумані підлітком. Дуже багато підлітків вважають себе неповноцінними, навіть «виродками» через особливості зовнішності, часто вікові: вугри, непропорційно витягнуті кінцівки, появу вторинних статевих ознак.
До причини схильності до суїцидальної поведінки окремі автори відносять акцентуації характеру та особистості. Так, за даними досліджень О. Волкової, у більшості підлітків-суїцидентів були виявлені наступні особливості особистості: 1) наявність певних акцентуацій характеру (істероїдна, сензитивна, емоційно-лабільна, збудлива, емотивна); 2) знижені показники настрою: вони менш задоволені життям, ніж інші однолітки, більш скуті в прояві почуттів, в міжособистісних відносинах більш вразливі; 3) юні суїциденти більш депресивні і ворожі, ніж їх однолітки, які не здійснювали спроб суїциду; 4) багато хто з них стикалися зі смертю в близькому оточенні [2, c. 38].
За свідченням Т. Шевцової, самогубство у підлітків має багато схожого з самогубством дорослих, але відрізняється природою вікової своєрідності. Підліткам притаманна виражена вразливість, навіюваність, егоцентрична спрямованість, імпульсивність у прийнятті рішення. Існує багато класифікацій мотивів, які спонукають молоду людину до суїциду. Спільними для них є переживання образу самотності, відчуження, неможливості бути зрозумілим іншим, дійсна або уявна втрата батьківської любові, переживання пов’язані з розлученням батьків, почуття провини, сорому, та ін. [11].
Крім того, у підлітків взагалі (як у віковій категорії) існує ряд особливостей, що знижують адаптацію особистості в соціальному середовищі (порівняно з дорослими) і збільшують суїцидальний ризик. До таких особливостей відносяться: нестійкість самооцінки, ранимість, нонконформізм, надмірна реактивність, що робить цю вікову групу більш схильною до стресів, ніж інші. Про це дуже точно пише дитячий психіатр Е.М. Вроно: «Особливості характеру, психологічного ладу, властиві підліткам, за одним тільки фактом свого існування привертають до самогубства. Такий підліток з його нестримністю, нестійкістю, спрагою вражень, тягою до самостійності, егоцентризмом і максималізмом, дуже вразливий, має мінливий настрій, скритність, що час від часу заміняється нав’язливою відвертістю. Безтурботний, радісний підліток несподівано перетворюється на непередбачувану істоту, наполегливо вимагає свого місця в сімейній ієрархії і вступає у відчайдушну боротьбу за свої права. Він часто абсолютно нестерпний, а по суті беззахисний і болісно уразливий» [3].
Найчастіше дрібні неприємності, на які доросла людина навіть не звернула б уваги, можуть сприйматися підлітком як вкрай трагічні і бути суїцидо-небезпечними. Все це ускладнює роботу з виявлення особистісних особливостей підлітків-суїцидентів, так як типові риси, властиві підліткам як віковій категорії, є факторами ризику для дорослих людей.
Розглядаючи особливості схильності до суїцидальної поведінки серед підлітків, варто звернути увагу на мотивацію суїцидів. Так, з’ясовано, що зовнішні та внутрішні умови полегшують виникнення суїцидальної поведінки, але не визначають її. Справжніми причинами, «запускаючими» суїцид, є внутрішні мотиви. Нерідко суїцидальна мотивація має форму емоційного відгуку на кризової ситуації. Типовими спонукаючими факторами для скоєння самогубства є втрата близької людини, розлучення чи розлука. Втрата здоров’я, загроза кримінального покарання або викриття також сприяють виникненню суїцидальної поведінки.
У різних ситуаціях можуть діяти різні мотиви суїцидальної поведінки: протест, помста, заклик до допомоги, самопокарання, відмова від існування, запобігання страждань. Наприклад, в суїцидальних спробах підлітків можна виділити такі спонукання: «Помітьте мене, що дуже потребую вашої допомоги». Також підліток може намагатися маніпулювати іншими, наприклад дівчинка приймає велику дозу таблеток, щоб змусити свого приятеля повернутися до неї. Інший варіант – прагнення покарати інших, можливо, сказати батькам: «Ви пошкодуєте, коли я помру».
Е. Вроно і Н. Ратінова виділили чотири основні типи суїцидальної поведінки підлітків: самоушкодження; демонстративно-шантажні суїциди з агресивною мотивацією; демонстративно-шантажні суїциди з маніпулятивною мотивацією; і суїциди самоусунення. Під словом «суїцид» автори статті розуміють тут не тільки, і навіть не стільки завершене самогубство, скільки суїцидальні спроби [4, c. 40].
Зважаючи на вказане, наведемо думку Ю. Тисячної, яка виділяє три форми суїциду: «достеменний» (коли людина дійсно хоче вбити себе); афективний (з переважанням емоційного моменту); демонстративний (самогубство як спосіб привернути увагу до своєї особи) [9, c. 202].
Перший, в основному, характерний для хлопчиків, другий і третій – для дівчаток. Причому, «достеменний» суїцид, як правило, «вдається» самогубцям. У процентному відношенні на «достеменний» суїцид припадає 10% усіх підліткових суїцидів, на «демонстративний» – 90%. Тобто суїцидальна поведінка підлітка – це крик про допомогу. Підліток, який замислюється про суїцид, все-таки сподівається, що щось зміниться на краще, що хоч хтось побачить, як він потребує допомоги, розуміння й підтримки, як йому хочеться поділитися своїми переживаннями. Тоді він і починає поводитися так, щоб привернути увагу до себе. А завдання друзів і батьків – побачити цю зміну в поведінці [9, c. 202].
Для з’ясування мотивації суїцидальної поведінки неповнолітніх С. Шебановою було проведено дослідження, яке мало на меті визначити причини соціально-психологічної дезадаптації передсуїцидального періоду (періоду від виникнення суїцидальних думок до спроб їхньої реалізації) і навіть періоду, який створює умови для виникнення суїцидальних думок. Автор намагалася визначити дітей, що мають симптоми дезадаптації, які формують мотивацію суїцидальної поведінки (так звану «групу ризику»), а також провести аналіз особливостей реалізації їхніх потреб та інтересів. З’ясувалося, що підлітки «групи суїцидального ризику» порівняно з «тими, хто бажає жити», менше читають книжки, значно менше грають у комп’ютерні ігри, менше відвідують гуртки за інтересами, проте вільний час проводять переважно на вулиці та перед телевізором [10, c. 156].
Щодо критерію фрустрації потреб спілкування з оточенням, то ті, хто становить «групу ризику», мають значно більше проблем у спілкуванні не лише з батьками, а й з однолітками. Серед «тих, хто втрачає бажання жити», більше дітей, не задоволених реалізацією матеріальних і духовних потреб у власній родині, ніж у групі «благополучних». До того ж серед «тих, хто не бажають жити», більший відсоток тих, кому батьки не дають грошей, і тих, хто вважає, що одягається гірше за інших. Отже, загалом «ті, хто не бажають жити», більше не задоволені своїм матеріальним становищем, ніж «ті, хто бажають жити», для них батьки не є прикладом ні в соціальному, ні в професійному аспекті. До образу майбутнього представники «групи ризику» ставляться із застереженням та острахом або байдуже [10, c. 156].
Узагальнюючи вищевказане, доцільно навести думку Ю. Тисячної, яка вказує, що з безлічі різних причин і мотивів суїцидальних вчинків серед підлітків і дітей можна виділити такі:
· особисто-сімейні конфлікти (несправедливе ставлення збоку родичів і оточуючих, розлучення і конфлікти батьків, перешкода до задоволення актуальної потреби, самотність, невдале кохання, брак уваги з боку близьких та оточуючих);
· стан психічного здоров’я (реальні конфлікти у здорових осіб, патологічні мотивування, обумовлені розладами психічної діяльності);
· стан фізичного здоров’я (соматичні захворювання, фізичні страждання);
· конфлікти, пов’язані з антисоціальною поведінкою суїцидента (побоювання судової відповідальності, боязнь покарання або ганьби);
· конфлікти в навчальній або професійній сфері (неспроможність, невдачі в навчанні або на роботі, падіння престижу, несправедливі вимоги);
· матеріально-побутові труднощі та ін. [9, c. 201].
Таким чином, причини підліткового суїциду є різними та стосуються як міжособистісної сфери контактів з оточуючими, так і можуть бути свідченням психічних порушень у дитини.
Вирішення цієї проблеми в межах шкільної системи, можливе шляхом впровадження профілактичних програм, спрямованих саме на учнів підліткового віку, бо за даними психологічних досліджень, один із суїцидальних піків припадає саме на цей вік [7].
Профілактика суїцидальної поведінки охоплює різноманітні заходи, спрямовані на зниження рівня аутоагресивної активності, зокрема на запобігання формуванню суїцидальних намірів, вчиненню суїцидальних дій і рецидивам суїцидальної поведінки.
За свідченням В. Рибалки, систематична робота із профілактики суїциду у навчальних закладах складається із семи компонентів: а) психологічна просвіта; б) створення позитивного психологічного клімату у навчальному закладі і сім’ї; в) психологічна та педагогічна діагностика суїцидальних тенденцій; г) психологічне консультування учнів; д) психолого-педагогічна корекція суїцидальних тенденцій; є) систематичний контроль і врахування динаміки змін в особистості та поведінці учнів; ж) переадресування у разі необхідності суїцидальної справи спеціалістам медичного профілю [8, c. 5].
Однак не тільки профілактичної роботи потребують сучасні підлітки, які виражають певні аутоагресивні ідеї та намагання до суїцидної поведінки. Психолог також повинен здійснювати й корекційну та реабілітаційну діяльність у роботі з підлітками, схильними до суїциду.
Т. Нагорняк та Р. Чемериський вважають, що можливими шляхами подолання труднощів підлітків, схильних до суїциду, є: переадресування до спеціалістів – дитячого психоневролога, психотерапевта, в соціальні служби; індивідуальна чи групова психолого-педагогічна корекція; робота психолога із сім’єю: рекомендації щодо перебудови сімейних стосунків, зміни стилю виховання; рекомендації учителям про вибір індивідуального педагогічного стилю спілкування з певною дитиною; зниження вимог до виконання навчальної програми; тимчасовий перехід на індивідуальну «домашню» форму навчання; зміна дитячого колективу; переведення до іншого вчителя; заохочення до позашкільної діяльності, створення «ситуації успіху»; допомога сім’ї з боку вчителів, соціальних педагогів, служб з охорони дитинства; клопотання про позбавлення батьківських прав [7, c. 10].
Загалом, на думку дослідників Т. Нагорняк і Р. Чемериського, корекційні заходи з учнями, схильними до суїцидної поведінки, включають в себе: групи психологічної корекції, тренінгові групи із залученням дітей, які виявили схильність до емоційних розладів; групові та індивідуальні консультації з учнями; окремі елементи соціально-психологічного тренінгу з групою учнів; розбір кризових ситуацій в колективі класу [7, c. 10].
Суїцид (самогубство) у психолого-педагогічній літературі визначається як поведінка людини, спрямована на її знищення. Особливо гострою в Україні є проблема підліткового самогубства, яка за останні роки набуває все більшого поширення, досягаючи максимуму у 16-19 років. При цьому більшість суїцидальних спроб у підлітковому віці припадають на так звані «підліткові кризи».
З’ясовано, що найбільш поширеними причинами суїцидальної поведінки дітей та молоді є: переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливості бути зрозумілим іншими; переживання втрати батьківської любові або неподільне кохання, ревнощі; переживання, пов’язані зі смертю, розлученням, залишенням родини кимось з батьків; почуття провини, сором, зневажене самолюбство, незадоволення собою; страх ганьби, глузування, приниження, покарання; любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність; почуття помсти, протесту; бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття, уникнути неприємних наслідків, відійти від важкої ситуації.
При цьому відзначено, що програма профілактичної роботи з попередження суїцидальної поведінки підлітків передбачає: виявлення дітей, які мають труднощі у навчанні, проблеми в поведінці й ознаки емоційних розладів; переадресування до спеціалістів (дитячого психоневролога; психотерапевта; в соціальні служби); роботу з дітьми, індивідуальні консультації; психологічну просвіту учителів та батьків; роботу з педагогічним колективом; надання рекомендацій батькам та вчителям про вибір індивідуального педагогічного стилю спілкування з дитиною.
Приділивши достатньо уваги поведінці підлітків, забезпечуючи сприятливу атмосферу для їх розвитку у сім’ї та навчальному закладі, можна попередити загострення їх акцентуацій, зменшити прояви суперечливих конфліктів, та забезпечити основу для профілактики суїцидальної поведінки.
Висновки
Формування особистості – процес динамічний і неоднозначний, а тому й не відбувається без ускладнень і протиріч. У пошуках себе, в сумнівах, у подоланні того, що ще вчора здавалося досягненням, а сьогодні вже потребує корекції, вмінні конструктивно виходити з кожного нового кризового стану і пролягає нормальний шлях психічного розвитку людини.
Підлітковий вік в сучасній психологічній літературі оцінюється як один з критичних періодів розвитку.
Суїцид (самогубство) у психолого-педагогічній літературі визначається як поведінка людини, спрямована на її знищення. Особливо гострою в Україні є проблема підліткового самогубства, яка за останні роки набуває все більшого поширення, досягаючи максимуму у 16-19 років. При цьому більшість суїцидальних спроб у підлітковому віці припадають на так звані «підліткові кризи».
З’ясовано, що найбільш поширеними причинами суїцидальної поведінки дітей та молоді є: переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливості бути зрозумілим іншими; переживання втрати батьківської любові або неподільне кохання, ревнощі; переживання, пов’язані зі смертю, розлученням, залишенням родини кимось з батьків; почуття провини, сором, зневажене самолюбство, незадоволення собою; страх ганьби, глузування, приниження, покарання; любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність; почуття помсти, протесту; бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття, уникнути неприємних наслідків, відійти від важкої ситуації.
РОЗДІЛ ІІ ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СХИЛЬНОСТІ ПІДЛІТКІВ ДО СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ
2.1 Методи та організація емпіричного дослідження
Підбір методик для здійснення емпіричного дослідження був безпосередньо пов’язаний з виокремленням проявів фрустрації та її впливу на відчуття самотності.
Для забезпечення реалізації поставлених завдань в дослідженні були використані такі методики:
1)Опитувальник «Самооцінка психічних станів» Г. Айзенка;
2)Метод незакінчених речень Сакса –Леві;
3)Методика діагностики суб'єктивного відчуття самотності Д. Рассела та М. Фргюсона.
Методика діагностики самооцінки психічних станів
(за Айзенком)
Методика призначена для діагностики таких психічних станів як: тривожність, фрустрація, агресивність, ригідність.
Інструкція: якщо цей опис збігається з вашим станом і стан виникає часто, то необхідно оцінити його в 2 бали. Якщо цей стан виникає зрідка, то ставиться один бал. Якщо не збігається з вашим станом - 0 балів.
Опис станів.
І
1. Не почуваю впевненості в собі.
2. Часто через дрібниці червонію.
3. Мій сон неспокійний.
4. Легко впадаю в зневіру.
5. Турбуюся тільки про уявлювані неприємності.
6. Мене лякають труднощі.
7. Люблю копатися у своїх недоліках.
8. Мене легко переконати.
9. Я недовірливий.
10. Я важко переношу час очікування.
II
11. Нерідко мені здаються безвихідними ситуації, з яких усе-таки • можна знайти вихід:
12. Неприємності мене сильно розстроюють, я падаю духом.
13. Під час великих неприємностей я схильний без достатніх підстав звинувачувати себе.
14.Нещастя і невдачі нічому мене не вчать.
15.Я часто відмовляюся від боротьби, вважаючи її марною.
16.Я нерідко почуваюся беззахисним.
17.Іноді в мене буває стан розпачу.
18.Я почуваю розгубленість перед труднощами.
19.У важкі хвилини життя іноді поводжуся по дитячому, хочу, щоб пожаліли.
20.Вважаю недоліки свого характеру непоправними.
III
21.Залишаю за собою останнє слово.
22.Нерідко в розмові перебиваю співрозмовника.
23.Мене легко розсердити.
24.Люблю робити зауваження іншим.
25.Хочу бути авторитетом для інших.
26. Не задовольняюся малим, хочу найбільшого.
27. Коли розгніваюся, погано себе стримую.
28. Волію краще керувати, ніж підкорятися.
29. У мене різка, грубувата жестикуляція.
30. Я мстивий.
IV
31. Мені важко змінювати звички.
32. Нелегко переключати увагу.
33. Дуже насторожено ставлюся до всього нового.
34. Мене важко переконати.
35. Нерідко в мене не виходить з голови думка, якої слід було б позбутися.
36. Нелегко зближаюся з людьми.
37. Мене розстроюють навіть незначні порушення плану.
38. Нерідко я виявляю впертість.
39. Неохоче йду на ризик.
40. Різко переживаю відхилення від прийнятого мною режиму дня.
Обробка та інтрепритація результатів дослідження:
Підрахуйте суму балів за кожною групою запитань:
І. З 1 по 10 запитання - шкала тривожності;
II. З 11 по 20 запитання - шкала фрустрації;
ІІІ.3 21 по 30 запитання - шкала агресивності;
IV. З 31 по 40 запитання - шкала ригідності.
Шкала тривожності:
0 - 7 балів — низький рівень тривоги і тривожності;
8 - 14 балів — середній рівень тривоги і тривожності;
15 - 20балів — високий рівень тривоги і тривожності.
Шкала фрустрації:
0-7 балів - низький рівень фрустрації і фрустрованості;
8 - 14 балів - середній рівень фрустрації і фрустрованості;
15 - 20 балів — високий рівень фрустрації і фрустрованості;
Шкала агресивності:
0 - 7 балів — низький рівень агресії й агресивності;
8 - 14 балів — середній рівень агресії й агресивності;
15 - 20 балів — високий рівень агресії й агресивності;
Шкала ригідності:
0 - 7 балів — низький рівень ригідності;
8 - 14 балів — середній рівень ригідності;
15 - 20 балів — високий рівень ригідності.
Методика «Незакінченні речення» Сакса-Лаві
Методика (метод) незакінчені пропозиції дозволяє виявити усвідомлювані і неусвідомлювані установки людини, показує його ставлення до батьків, сім'ї, до представників своєї і протилежної статі, до керівників службовому становищу і підлеглим, до своїх страхів і побоювань, до почуття провини, до минулого і майбутнього, до життєвим цілям. Всі пропозиції тесту можна об'єднати декілька груп, що відображають ставлення особистості до сім'ї, міжособистісним відносинам, відносинам між чоловіком і жінкою і само сприйняттям.
Тест був розроблений Джозефом М. Саксом і С. Леві в 1950 роках (Sacks sentence completion test, SSCT), відноситься до проективної діагностиці, є варіацією техніки словесних асоціацій. Методика апробована Г.Г. Румянцевим (1969), що показало її ефективність для проведення реабілітаційних заходів.
Людині пропонується 60 незакінчених пропозицій, які він повинен дописати на свій розсуд. SSCT може застосовуватися індивідуально і в групах і займає від 20 до 40 хвилин.
Інструкція. На бланку тесту необхідно закінчити речення одним чи декількома словами.
Бланк тесту
1. Думаю, що мій батько рідко _______________________________________
2. Якщо всі проти мене, то ___________________________________________
3. Я завжди хотів _________________________________________________
4. Якщо б я займав керівну посаду ____________________________________
5. Майбутнє здається мені ___________________________________________
6. Мої керівники ___________________________________________________
7. Знаю, що дурниця, але боюся ______________________________________
8. Думаю, що справжній друг ________________________________________
9. Коли я був дитиною ______________________________________________
10. Ідеалом жінки (чоловіка) для мене є ________________________________
11. Коли я бачу жінку поряд з чоловіком _______________________________
12. Порівняно з більшістю інших сімей, моя сім’я______________________________________________________________
13. Краще за все мені працюється із ___________________________________
14. Моя мати і я ____________________________________________________
15. Зробив би все, щоб забути ________________________________________
16. Якщо б мій батько тільки захотів __________________________________
17. Думаю, що я достатньо здібний, щоб _______________________________
18. Я міг би бути дуже щасливим, якщо б __________________________________________________________________
19. Якщо хто-небудь працює під моїм керівництвом __________________________________________________________________
20. Надіюсь на _____________________________________________________
21. В школі мої вчителі ______________________________________________
22. Більшість моїх друзів не знають, що я боюсь __________________________________________________________________
23. Не люблю людей, які ____________________________________________
24. Колись ________________________________________________________
25. Вважаю, що більшість хлопців (дівчат)_____________________________
26. Подружнє життя здається мені____________________________________
27. Моя сім’я поводиться зі мною, як з _________________________________
28. Люди, з якими я працюю _________________________________________
29. Моя мати_______________________________________________________
30. Моєю найбільшою помилкою було __________________________________________________________________
31. Я хотів би, щоб мій батько ________________________________________
32. Моя найбільша слабкість полягає в тому __________________________________________________________________
33. Моїм прихованим бажанням в житті _______________________________
34. Мої підлеглі ____________________________________________________
35. Настане той день, коли___________________________________________
36. Коли до мене наближається мій керівник____________________________
37. Хотілось би мені перестати боятись_________________________________
38. Найбільше я люблю тих людей, які _________________________________
39. Якщо б я знову став молодим______________________________________
40. Вважаю, що більшість жінок (чоловіків)_____________________________
41. Якщо б у мене було нормальне статеве життя________________________
42. Більшість відомих мені сімей _____________________________________
43. Люблю працювати з людьми, які___________________________________
44. Вважаю, що більшість матерів_____________________________________
45. Коли я був молодим, то почував себе винним, якщо __________________________________________________________________
46. Думаю, що мій батько ____________________________________________
47. Коли мені не щастить, я __________________________________________
48. Найбільше я хотів би в житті______________________________________
49. Коли я даю іншим доручення _____________________________________
50. Коли я буду старим______________________________________________
51. Люди, перевагу яких над собою я визнаю____________________________________________________________
52. Мої побоювання не раз змушували мене_____________________________
53. Коли мене немає, мої друзі________________________________________
54. Моїм найбільш яскравим спогадом дитинства є_________________________________________________________________
55. Мені дуже подобається, коли жінки (чоловіки)_________________________________________________________
56. Моє статеве життя ______________________________________________
57. Коли я був дитиною, моя сім’я ____________________________________
58. Люди, які працюють зі мною______________________________________
59. Я люблю свою мати, але __________________________________________
60. Найгірше, що я зробив – це _______________________________________
Обробка та інтрепритація результатів дослідження:
Для кожної групи речень виводиться характеристика, що визначає дану систему взаємин як позитивну, негативну чи нейтральну.
Приклади речень і варіанти відповідей з оцінкою:
Більшість відомих мені родин
1. Нещасливі, недружні, розпались…… - 2
2. Нервові, не дуже дружні ………. – 1
3. Усі однакові …………. – 0
Майбутнє здається мені
1. Радісним, безхмарним, щасливим …… + 2
2. Позитивним, стабільним, без негативних змін …. +1
3. Неясним, невідомим……. 0
Ключ
| № з/п | Групи речень | Номери завдань |
| 1. | Ставлення до батька | 1, 16, 31, 46 |
| 2. | Ставлення до себе | 2, 17, 32, 47 |
| 3. | Нереалізовані можливості | 3, 18, 33, 48 |
| 4. | Ставлення до підлеглих | 4, 19, 34, 49 |
| 5. | Відношення до майбутнього | 5, 20, 35, 50 |
| 6. | Відношення до керівників | 6, 21, 36, 51 |
| 7. | Страхи і побоювання | 7, 22, 37, 52 |
| 8. | Відношення до друзів | 8, 23, 38, 53 |
| 9. | Відношення до свого минулого | 9, 24, 39, 54 |
| 10. | Відношення до осіб протилежної статі | 10, 25, 40, 55 |
| 11. | Сексуальні взаємини | 11, 26, 41, 56 |
| 12. | Ставлення до родини | 12, 27, 42, 57 |
| 13. | Ставлення до співробітників | 13, 28, 43, 58 |
| 14. | Ставлення до матері | 14, 29, 44, 59 |
| 15. | Почуття провини | 15, 30, 45, 60 |
Методика діагностики рівня субєктивного відчуття самотності Д.Рассела и М.Фергюсона
Опитувальник запропонований авторами: Д. Расселом, М. Фергюсоном.
Мета
Дослідження рівня суб'єктивного відчуття людиною своєї самотності. Виявляється стан самотності може бути пов'язано з тривожністю, соціальною ізоляцією, депресією, нудьгою. Необхідно розрізняти самотність як стан вимушеної ізоляції і як прагнення до самотності, потреба в ньому.
Інструкція
Вам пропонується ряд тверджень.
Розгляньте послідовно кожне і оцініть з погляду частоти їх прояву стосовно до вашого життя за допомогою чотирьох варіантів відповідей: «часто», «іноді», «рідко», «ніколи». Обраний варіант відзначте знаком «+».
Текст опитувальника:
1. Я нещасливий, займаючись скількома речами поодинці.
2. Мені немає з ким поговорити.
3. Для мене нестерпно бути таким самотнім.
4. Мені не вистачає спілкування.
5. Я почуваю, начебто ніхто дійсно не розуміє мене.
6. Я постійно очікую, що люди зателефонують чи напишуть мені.
7. Немає нікого, до кого я мігби звернутися.
8. У менезараз немає близьких людей.
9. Ті, хто мене оточують, не розділяють мої інтереси й ідеї.
10. Я почуваюся покинутим.
11. Я не здатн ий розслаблятися і спілкуватися з тими, хто мене оточує.
12. Я почуваюся зовсім самотнім.
13. Мої соціальні відносини і зв'язки поверхові.
14. Я вмираю від туги за компанією.
15. У дійсності ніхто як слід не знає мене.
16. Я почуваюся ізольованим від інших.
17. Я нещасливий, тому що мною нехтують.
18. Мені важко заводити друзів.
19. Я почуваюся виключеним і ізольованим від інших.
20. Люди навколо мене, але не зі мною.
Обробка та інтерпретація результатів дослідження:
Підраховується кількість кожного з варіантів відповідей. Сума відповідей «часто» збільшується на три, «іноді» — на два, «рідко» — на один і «ніколи» — на 0. Отримані результати складаються. Максимально можливий показник самотності — 60 балів.
40-60 балів — високий ступінь самотності;
20-40 балів — середній рівень самотності;
0-20 балів — низький рівень самотності.
2.2 Аналіз та інтрепритація дослідження
Вибірка орієнтована на підлітковий вік. за міжнародною класифікацією — 13-16 років. В емпіричному дослідженні взяли участь 46 підлітків віком від 13 до 16 років,серед учнів 9-11 классів
Результати отримані за допомогою методики діагностики самооцінки психічних станів за Айзенком (див табл. 2.1), свідчать про те що за шкалою тривожності серед 46-ти учнів 26 мають підвищений рівень тривожності (30%). В решти 20-х учнів було виявленно низький та середній рівень тривожності.
За шкалою фрустрації було виявлено що серед 46-ти учнів 20 мають високий рівень фрустрації (43%). В решти 26-ти учнів було виявленно низький та середній рівень фрустрації.
За шкалою агресивності у 9-ти учнів було виявленно високий рівень агресії (20%). В решта 37-м учнів мають середньо-низький рівень агресії.
За шкалою регідності, високий рівень виявлено у 5-ти учнів (11%). Решта 41 мають середньо-низькі показники по цій шкалі.
Таблиця 3.1
| Тривожність | Фрустрація | Агресія | Ригідність |
| Низький рівень тривожності 25% | Стійкий до невдач 20% | Спокійні 25% | Ригідності немає 26% |
| Середній рівень тривожності 45% | Середній рівень фрустрації 37% | Средній рівень агрессії 55% | Середній рівень ригідності 63% |
| Високий рівень тривожності 30% | Втеча від труднощів 43% | Агресивні 20% | Вираженна ригідність 11% |
Показники отримані за шкалою тривожності свідчать що більшість учнів мають адекватний рівень тривожності, про те 14 мають підвищений рівень тривожності (30%). Це означає що середньо-високі показники отримані за шкалою тривожності свідчать про досить високу готовність до переживання стану тривоги в ситуаціях, які трактуються як небезпечні, хоча на справді можуть не мати такого забарвлення.
Показники отриманні за шкалою фрустрації свідчать що більшість учнів 43% мають високий рівень фрустрації. Високі показники отримані за шкалою фрустрації свідчать про неадекватне ставлення до ситуації успіху або невдачі та про неготовність до адекватного виходження з неї що може призвести до внутрішнього конфлікту в особистості.
Показники отримані за шкалою агресії свідчать що більшість учнів (55%) мають середній, адекватний рівень агресії. Це свідчить про те що більшість досліджуваних вміють справлятись з нападами гніву та здатні себе контролювати в провокуючих агресію ситуаціях.
Показники отримані за шкалою регідності свідчать про те що з 46-ти учнів лише 5 відчувають утрудненість у зміні наміченої діяльності в умовах, які об'єктивно потребують її перебудови.
Також в ході порівняльного аналізу отриманних данних було визначено що ׃
12 учнів (26%) мають високі показники і по шкалі фрустрації і по шкалі тривожності.
8 учнів (17,3%) мають високі показники і по шкалі фрустрації і по шкалі агресії.
5 учнів (10,8%) мають високі показники і по шкалі тривожності і по шкалі агресії.
Зважаючи на високі показники які було отримано по шкалі фрустрації, при аналізі отриманих данних по наступних методиках вибірка з 46-ти учнів була поділена на 2 группи׃ 26учні з низько-середнім рівнем фрустрації та 20 учнів з високим рівнем фрустрації.
Наступною була проведенна методика незакінчених речень Сакса-Леві.
Під час аналізування данних цієї методики увага була приділена таким категоріям в яких були виявленні значні розбіжності по відсотку негативного відношення. Це такі категорії як відношення׃ до батька, до матері, до сім’ї, до себе, до минулого, до майбутнього, до сексуальних відносин, до керівництва, нереалізовані можливості, ставлення до друзів, відчуття провини. (див табл 3.2).
Таблиця 3.2
| Категорії | Ставлення | % | |
| Учні з низько-середнім рівнем фрустрації | Учні з високим рівнем фрустрації | ||
| Ставлення до батька | Позитивне | ||
| Негативне | |||
| Ставлення до матері | Позитивне | ||
| Негативне | |||
| Ставлення до сімї | Позитивне | ||
| Негативне | |||
| Ставлення до себе | Позитивне | ||
| Негативне | |||
| Ставлення до минулого | Позитивне | ||
| Негативне | |||
| Ставлення до майбутнього | Позитивне | ||
| Негативне | |||
| Ставлення до сексуальних відносин | Позитивне | ||
| Негативне | |||
| Ставлення до підлеглих | Позитивне | ||
| Негативне | |||
| Ставлення до керівництва | Позитивне | ||
| Негативне | |||
| Ставлення до друзів | Позитивне | ||
| Негативне | |||
| Нереалізовані можливості | Позитивне | ||
| Негативне | |||
| Відчуття провини | Позитивне | ||
| Негативне | |||
| Ставлення до протилежної статі | Позитивне | ||
| Негативне | |||
| Ставлення до співробітників (однокласників) | Позитивне | ||
| Негативне |
Почати аналіз хотілося б зі ставлення досліджуваних до сім'ї, а також до батьків – матері і батька.
Найбільш значущі відмінності виявилися щодо негативного ставлення досліджуваних до батька – відмінність на рівні 25%. Ставлення до батька виявилося однією з найбільш проблемних тем юнаків і дівчат, з високим рівнем фрустрації. Батька молоді люди, схильні сприймати як об'єкт, з якого можна отримати матеріальну вигоду. Найбільш часто зустрічається жаль про неуважність, відсутність спілкування, спільного дозвілля, любові, турботи.
Також відмінності виражені по негативному відношенню до матері - на рівні 14%. Негативне ставлення до матері у юнаків і дівчат, з високим рівнем фрустрації пов'язане, перш за все, з відсутністю емоційного контакту, довіри, з браком уваги, у визнанні конфліктності відносин. Цікавий той факт, що пропозиції саме по цьому параметру пропускалися невідзначеними найчастіше. Це свідчить про хворобливість теми, а також її закритість.
У ставленні до сім'ї негативні відмінності менш виражені - на рівні 13%. Молоді люди в обох групах схильні порівнювати відмінності між своєю сім'єю та іншими («як усі», «звичайна сім'я»), а юнаки і дівчата, з високим рівнем фрустрації незадоволені в основному своєю роллю в сім'ї - вважають, що з ними поводяться як з дітьми, не як з членом сім'ї, не приділяють належної уваги.
Ставлення до себе відмінність склала 15%, фрустровані молоді люди не впевнені в собі, протиставляють себе навколишнього світу, володіють низькою самооцінкою.
Відмінності по відношенню до минулого виявились на на рівні 14% юнаки і дівчата, з високим рівнем фрустрації схильні сприймати свій досвід як негативний.
Відрізняється у юнаків і дівчат, з високим фрустрації, ставлення до свого майбутнього (рівень негативної відмінності 17%). Молодим людям, з високим рівнем фрустрації, майбутнє уявляється переважно в негативних тонах - похмурим, безперспективним, нудним, вони не впевнені в ньому. Зате молоді люди, не схильні до високого рівня фрустрації, значно частіше висловлюють оптимістичні, впевнені, світлі прогнози щодо свого майбутнього.
Ставлення до сексуальних відноси у учнів з високим фрустрації негативно відмінне на 12%. Вони рідше задоволені своїми сексуальними стосунками. Це пояснюється наявністю негативного прикладу в сім'ї, через це їм нелегко будувати позитивні міжстатеві стосунки.
Розбіжність у ставленні до керівництва склала 11%. Учні з високим рівнем фрустрації більш негативно ставляться до керівництва (дирекції школи, вчителів) тому що вважають що зауваження та догани на їхню адресу є несправедливими та невиправданими (грубе звернення), а також вважають що до них ставляться більш прискіпливо.
Також розбіжності були виявлені в відчутті провини, вони склали 10%.Воно викликане тим що підлітки не виправдовують очікувань батьків. Це проявляється в неуспішності в школі, частим запізненням додому в вечері ітд.
Ставлення до друзів у обох груп учнів майже співпали відмінність склала 5%. Всі досліджуванні описували друга: як людину, яка не зрадить, не кине у важку хвилину, завжди підтримує, не обманює.
Також в тесті був такий параметр, як «Страхи і побоювання».
В обох групах вказувалося на такі страхи і побоювання: смерть, здоров'я, оцінне ставлення до себе; темрява, щури, замкнутий простір, таргани; самотність; відповідальність; люди, керівництво; майбутнє, помилки. Всі ці страхи і побоювання властиві для людей в принципі. Яких-небудь тенденцій щодо переважання будь-яких страхів для кожної групи досліджуваних виділено не було.
Методика діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності Д.Рассела и М.Фергюсона.
Після аналізу данних (діаграмма 1) було встановленно що всі досліджувані з низько-середнім рівнем фрустрованості мають адекватний (низько-середній) рівень відчуття самотності.(Таблиця 3.3)
Але було діагностовано 4 особи (20%) з високим рівнем відчуття самотності.
Таблиця 3.3
| Рівень відчуття самотності | Учні з низько-середнім рівнем фрустрації | Учні з високим рівнем фрустрації |
| Низький рівень | 38% | 25% |
| Середній рівень | 62% | 55% |
| Високий рівень | 0% | 20% |
Проведемо математичну обробку отриманих результатів. Спочатку, визначимо чи існує значуща різниця в рівні психологічних ознак у підлітків із високим та нормальним рівнем фрустрації. Для цього використаємо критерій різниці Мана-Уітні і розрахуємо його за допомогою програмного забезпечення SPSS Statistics. Повний результат розрахунку приведено в Додатку. В таблиці 3.4 представлені найбільш значущі показники.
Таблиця 3.4.
Різниця між рівнем показників самооцінки психічних станів, відношення та самотності у підлітків з різним рівнем фрустрації
| Тривожність | Агресія | Ригідність | Ставлення до батька | |
| Статистика U Манна-Уітні | 80,000 | 84,000 | 84,000 | 171,000 |
| Z | -4,292 | -4,369 | -4,562 | -2,285 |
| Асимпт. знч. (двухсторон.) | ,000 | ,000 | ,000 | ,022 |
Отримані дані дозволяють зробити висновок, що статистично значуща різниця у підлітків з високим та нормальним рівнем фрустрації спостерігається по таким показникам як тривожність, агресія, ригідність, ставлення до батька. За іншими показниками різниця не є статистично значущою (рівень значущості вище 0,05).
З‘ясуємо чи існують значущі кореляційні зв‘язки між дослідженими психологічними ознаками. Для цього використаємо критерій кореляції Пірсона і розрахуємо його за допомогою програмного забезпечення SPSS Statistics. Повний результат розрахунку приведено в Додатку. В таблиці 3.5 приведені кореляційні зв‘язки між показниками самооцінки психічних станів.
Таблиця 3.5.
Кореляційні зв‘язки між показниками самооцінки психічних станів
| Тривожність | Фрустрація | Агресія | Ригідність | ||
| Тривожність | Корреляція Пірсона | ,637** | ,419** | -,832** | |
| Знч.(2-сторон) | ,000 | ,004 | ,000 | ||
| N | |||||
| Фрустрація | Корреляція Пірсона | ,637** | ,745** | -,748** | |
| Знч.(2-сторон) | ,000 | ,000 | ,000 | ||
| N | |||||
| Агресія | Корреляція Пірсона | ,419** | ,745** | -,599** | |
| Знч.(2-сторон) | ,004 | ,000 | ,000 | ||
| N | |||||
| Ригідність | Корреляція Пірсона | -,832** | -,748** | -,599** | |
| Знч.(2-сторон) | ,000 | ,000 | ,000 | ||
| N | |||||
| Самотність | Корреляція Пірсона | ,532** | ,512** | ,225 | -,661** |
| Знч.(2-сторон) | ,000 | ,000 | ,132 | ,000 | |
| N |
Згідно розрахованих показників кореляції високому рівню фрустрації відповідає високий рівень тривожності (коефіцієнт кореляції 0,637), високий рівень агресії (коефіцієнт кореляції 0,745) та низький рівень ригідності (коефіцієнт кореляції -0,748). Фрустрація також корелює із відчуттям самотності (коефіцієнт кореляції 0,512).
Проаналізуємо залежність між показниками самооцінки, самотності і показниками відношення (табл. 3.6).
Таблиця 3.6.
Кореляційні зв‘язки між показниками самооцінки, самотності і показниками відношення
| Тривожність | Фрустрація | Агресія | Ригідність | Самотність | ||
| Ставлення до батька | Корреляція Пірсона | -,632** | -,460** | -,189 | ,653** | -,660** |
| Знч.(2-сторон) | ,000 | ,001 | ,209 | ,000 | ,000 | |
| N | ||||||
| Ставлення до матері | Корреляция Пирсона | -,432** | -,252 | -,167 | ,509** | -,522** |
| Знч.(2-сторон) | ,003 | ,092 | ,267 | ,000 | ,000 | |
| N | ||||||
| Ставлення до сімї | Корреляция Пирсона | ,251 | -,209 | -,305* | -,101 | ,343* |
| Знч.(2-сторон) | ,092 | ,163 | ,039 | ,504 | ,020 | |
| N | ||||||
| Ставлення до себе | Корреляция Пирсона | ,050 | -,227 | -,309* | -,145 | ,202 |
| Знч.(2-сторон) | ,742 | ,130 | ,037 | ,336 | ,177 | |
| N | ||||||
| Ставлення до минулого | Корреляция Пирсона | -,484** | -,294* | ,036 | ,491** | -,609** |
| Знч.(2-сторон) | ,001 | ,048 | ,813 | ,001 | ,000 | |
| N | ||||||
| Ставлення до майбутнього | Корреляция Пирсона | -,484** | -,294* | ,036 | ,491** | -,609** |
| Знч.(2-сторон) | ,001 | ,048 | ,813 | ,001 | ,000 | |
| N | ||||||
| Ставлення до сексуальних відносин | Корреляция Пирсона | -,045 | ,054 | ,221 | -,007 | -,170 |
| Знч.(2-сторон) | ,768 | ,722 | ,139 | ,965 | ,259 | |
| N | ||||||
| Ставлення до підлеглих | Корреляция Пирсона | ,071 | ,194 | ,166 | -,207 | ,052 |
| Знч.(2-сторон) | ,638 | ,195 | ,270 | ,167 | ,732 | |
| N | ||||||
| Ставлення до керівництва | Корреляция Пирсона | -,141 | -,059 | ,189 | ,015 | -,291* |
| Знч.(2-сторон) | ,351 | ,697 | ,209 | ,924 | ,050 | |
| N | ||||||
| Ставлення до друзів | Корреляция Пирсона | -,020 | ,110 | ,237 | -,058 | -,054 |
| Знч.(2-сторон) | ,897 | ,468 | ,112 | ,700 | ,722 | |
| N | ||||||
| Нереалізовані можливості | Корреляция Пирсона | -,392** | -,353* | -,305* | ,391** | -,503** |
| Знч.(2-сторон) | ,007 | ,016 | ,039 | ,007 | ,000 | |
| N | ||||||
| Відчуття провини | Корреляция Пирсона | ,047 | ,027 | -,070 | -,136 | ,142 |
| Знч.(2-сторон) | ,757 | ,857 | ,643 | ,367 | ,346 | |
| N | ||||||
| Ставлення до протилежної статі | Корреляция Пирсона | -,127 | -,026 | ,129 | ,096 | -,373* |
| Знч.(2-сторон) | ,400 | ,863 | ,394 | ,525 | ,011 | |
| N | ||||||
| Ставлення до співробітників | Корреляция Пирсона | ,018 | ,219 | ,152 | -,003 | -,131 |
| Знч.(2-сторон) | ,905 | ,144 | ,314 | ,983 | ,385 | |
| N |
Згідно проведених розрахунків рівень фрустрації знаходиться в залежності із наступними показниками:
1) зворотній зв‘язок із ставленням до батька (коефіцієнт кореляції -0,460), тобто високому рівню фрустрації відповідає негативне ставлення до батька;
2) зворотній зв‘язок із ставленням до минулого (коефіцієнт кореляції -0,294);
3) зворотній зв‘язок із ставленням до майбутнього (коефіцієнт кореляції -0,294);
4) зворотній зв‘язок із нереалізованими можливостями (коефіцієнт кореляції -0,353).
Отже, засобами математичної статистики підтверджено лише частину зроблених вище висновків. Для доведення інших необхідно провести більш ретельне дослідження, підібрати додаткові методики, збільшити чисельність вибірки.
Отримані дані свідчать про те що, гіпотеза дослідження підтверджена частково, оскільки прояви загостенного відчуття самотності серед досліджуванних з високим рівнем фрустрації простежувались, але не були досить високими.
