Фінанси як специфічна форма суспільних відносин. Об'єктивна необхідність фінансів

Тема 1: Суть фінансів, їх функції і роль.

Фінанси як специфічна форма суспільних відносин. Об'єктивна необхідність фінансів

Функції фінансів

Фінансові ресурси як матеріальне втілення фінансів

Фінансова система держави та її складові

Фінанси як специфічна форма суспільних відносин. Об'єктивна необхідність фінансів

Тривалий час фінанси розвивались як засіб мобілізації матеріальних і фінансових ресурсів для забезпечення оборони країни і задоволення правлячих кіл різних державних утворень. Для цього запроваджувалися різноманітні податки, збори і платежі, що сплачувало населення.

На ранньому етапі існування держави її доходи носили натуральний характер. Так, ресурси державної скарбниці у країнах Стародавнього Сходу, Римської імперії і Візантії поповнювалися за рахунок експлуатації рабів на державних підприємствах (рудниках, каменоломнях, соляних розробках тощо), воєнних пограбувань, данини з переможених народів, натуральних зборів і повинностей. Витрати рабовласницьких держав спрямовувалися на придбання розкошів царського двору, на утримання армії, флоту і на їх спорядження, на спорудження суспільних будівель, викуп полонених та на інші потреби. Розмежування між ресурсами держави і власними ресурсами її глави в цей час не було. Монарх розпоряджався ресурсами держави як своєю власністю.

З розвитком товарного виробництва і обміну, розширенням івдосконаленням функцій держави, її доходи і витрати поступово набували грошового характеру. Грошова форма вартості давала можливість встановлювати частки сплати доходів окремих господарств (осіб) на користь держави. Держава законодавчо визначає форми мобілізації своїх доходів і напрямки їх використання.

Виникнення фінансових відносин належить до періоду формування перших державних утворень міст-держав. Найвідомішим містом-державою Стародавньої Греції стали Афіни. Як еквівалент вартості товару в той час використовувалися найрізноманітніші предмети шкури тварин або й самі тварини, метал у формі зливків, дроту чи брусків, сіль, перець тощо. Для обчислень на лічильній дошці використовували камінці, які з розвитком товарного обміну набули значення грошових одиниць. Перші гроші найдавнішої грецької культури епохи бронзи знайдені археологами у формі зливків різної ваги (29-37 кг.) із клеймом, що імітували волові шкури належать до XVIII-XV ст. до н. є. Найбільш поширеними в обігу древньоукраїнських земель Північного Причорномор'я у VI –IV ct. до н.е. були кізикіни – електрові монети. Саме поява такої форми фінансів, як податки, пов'язане з виникненням держави і необхідністю розподілу суспільного продукту таким чином, щоб певна його частина надходила на утримання держави для виконання нею своїх функцій. З подальшим розвитком товарного виробництва і товарно-грошових відносин, з ускладненням суспільних відносин виникають нові фінансові форми –кредити, страхування, бюджетний дефіцит, державний кредит тощо.

Перше практичне застосування терміна "фінанси" із значенням "грошовий платіж" відноситься до XIII-XV століття. У таких містах Італії, як Генуя, Флоренція, Венеція з добре розвинутою торгівлею і банківською справою терміном "фінанси" позначалися платежі та внески, що здійснюються на користь держави. Термін "фінанси" походить від латинського finansio, що означав у той час грошовий платіж або гроші загалом. Але було б помилковим ототожнювати фінанси з грошима або грошовими ресурсами (сукупність грошових коштів, що перебуває у розпорядженні певного суб'єкта суспільства) чи грошовими операціями (дія, або ряд дій із застосуванням грошей), Фінанси вивчають не грошові ресурси чи грошові операції, а відносини між суб'єктами суспільства, що зумовлені формуванням і використанням фондів грошових коштів (відособлена за цільовим призначенням частина грошових ресурсів певного суб'єкта суспільства). Уперше трактування терміна "фінанси" як сукупність грошових коштів, що мобілізуються для задоволення держави та її інших утворень знайшло своє застосування у XVI столітті (Жан Боден Сей) у Франції.

Функціонування фінансів зумовлене необхідністю виокремлення певної частини валового внутрішнього продукту у грошовій формі для задоволення загальнодержавних потреб. Тому вважається, що фінанси є продуктом існування держави і розвитку товарно-грошових відносин. Водночас з допомогою фінансів відбувається не довільне, а економічно обґрунтоване і законодавчо регламентоване виокремлення частини доходів юридичних і фізичних осіб шляхом розподілу і перерозподілу належної кожному з них частини ВВП. З допомогою фінансів відбувається також розподіл і перерозподіл фондів грошових коштів між галузями народного господарства, між окремими регіонами, соціальними верствами населення тощо Отже, фінанси як об'єктивна економічна категорія виникла із потреб держави для задоволення фондами грошових коштів виконання її функцій і внаслідок розвитку товарно-грошових відносин та дії економічних законів. Першочергове завдання фінансів полягає у застосуванні розподільного процесу з метою забезпечення посилення розвитку суспільства.

Функціонування фінансів пов'язане з розподілом активів –продуктів людської праці у формі вартості (грошовій формі).

Розподільні відносини у грошовій формі у будь-якій соціально-економічній формації являють собою економічні відносини щодо розподілу суспільного продукту. Водночас функціонування держави зумовлює здійснення розподілу суспільного продукту таким чином, щоб певна його частка надійшла у розпорядження держави і використовувалася державою на суспільні потреби.

Розподіл суспільного продукту може відбуватися у двох формах:

а) перехід суспільного продукту від одного власника до іншого, тобто зміна власника;

б) розподіл в межах власника.

У розподілі суспільного продукту беруть участь і інші економічні категорії, такі як заробітна плата, ціна, гроші, кредит тощо. Кожна з них має свої функціональні особливості. Так, заробітна плата застосовується для розподілу фонду споживання. За своєю економічною природою заробітна плата є грошовим виразом вартості парці. Фінанси і заробітна плата перебувають у постійному зв'язку. Держава регулює заробітну, плату з допомогою встановлення мінімуму і податків, створюючи фонди фінансових ресурсів.

Фінанси й ціна мають ширші межі свого функціонування. Вони застосовуються для розподілу і предметів споживання, і засобів виробництва. Об'єктом зіткнення фінансів і цін є валовий внутрішній продукт. Вони взаємодіють в процесі виконання властивої їм розподільчої функції. Водночас для фінансів розподільна функція є провідною, а для цін –звичайною, рядовою функцією. Тому для здійснення розподільного і перерозподільного процесів фінанси підпорядковують дії розподільної функції ціни, визначають виконання нею пропорцій розподілу новоствореної вартості.

Фінанси тісно пов'язані з кредитом. І фінанси, і кредит мають однакову економічну природу – відображають рух вартості валового внутрішнього продукту. У процесі функціонування фінансів і кредиту створюються і використовуються фонди фінансових ресурсів. Фінанси забезпечують формування централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів на макроекономічному і мікроекономічному рівнях. У процесі використання цих фондів виникає ситуація, коли на одних суб'єктах суспільства утворюються тимчасово вільні кошти, а в інших – їх гостра потреба. При тимчасовій нестачі грошових коштів господарські суб'єкти використовують кредит. При нестачі грошових коштів на рівні держави можуть використовуватися кредити банків, кошти населення та міжнародних фінансових організацій. Кредит продовжує перерозподільні процеси, розпочаті з допомогою фінансів, ціни, заробітної плати.

Між фінансами і кредитом існують відмінності. Вони зумовлені тим, що з допомогою фінансів здійснюється розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, а кредит обмежується їх перерозподілом. Він охоплює лише тимчасово вільні грошові кошти, мобілізовані за відповідну плату у формі відсотка на умовах повернення.

Фінанси і гроші мають свою специфіку і особливу систему зв'язків. Тому їх часто ототожнюють. Гроші і фінанси не можуть існувати один без одного. Фінанси завжди мають грошове вимірювання.

Але певна сума грошей ще не виражає фінанси. Фінанси –це процес формування доходів і нагромаджень, який відбувається у грошовій формі.

Гроші виступають лише технічним засобом вираження величини доходів. Але гроші і грошовий обіг впливають на фінансове становище фізичних і юридичних осіб та держави загалом. Такий вплив відбувається через рівень стійкості валюти та інфляційні чи дефляційні процеси в суспільстві.

Кожна така розподільна категорія має свою сферу і характер застосування, свої функції та особливості дії. Так, зарплата застосовується при розподілі предметів споживання, а фінанси і ціна функціонують у розподілі і предметів споживання, і засобів виробництва. Головною особливістю фінансів є те, що у розподільному процесі з допомогою фінансів відбувається формування і розміщення грошових фондів різного призначення. Одночасно відбувається розподіл натуральної форми сукупного суспільного продукту шляхом утворення різних видів засобів виробництва і предметів споживання.

Двоїстий характер і розмежування суті економічної категорії "фінанси" пов'язані з поняттями "фінанси" і "фінансові відносини". Між фінансовими відносинами і фінансами не можна ставити знаку рівності.

Фінансові відносини відображають економічний зміст фінансів, що проявляється у її розподільному характері. А фінанси являють собою втілення системи розподільних відносин у самі фонди і потоки грошових коштів.

Отже, фінанси є досить складним суспільно-економічним явищем, що характеризується різними ознаками їх суті та форми прояву. Це зумовлює різні підходи до визначення економічного змісту поняття "фінанси".

Оскільки використання фінансових ресурсів відбувається в основному через фонди цільового призначення, існує також визначення фінансів як економічної категорії, що відображає створення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб господарської діяльності, надання різноманітних послуг населенню з боку держави, забезпечення виконання державою її функцій (див.: Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. –К.: НІОС, 2000. –С. 7).

Під категорією «фінанси» розуміють – економічні відносини, пов’язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів для виконання функцій та завдань господарюючих суб’єктів, а також будь-якої фізичної особи й суспільства загалом й забезпечення умов розширеного відтворення (див.: Теорія фінансів: Підручник / За ред.проф. В.М. Федосова, С.І. Юрія.‑ К.:ЦУЛ, 2010.‑ С. 4).

Або фінанси трактуються як економічні відносини, пов'язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функцій і завдань держави і забезпечення умов розширеного відтворення, (див.: Финансы: Учебник / Под ред. Л. А. Дробозиной. –М.: ЮНИТИ, 1999. –С. 13).

Таким чином фінанси – це сукупність грошових відносин, пов'язаних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього продукту, а за певних умов і національного багатства" (див.: Опарін В. М. Фінанси. (Загальна теорія): Навч. посібник. –К., 2001. –С. 5). Тут до фінансових відносин включаються не тільки відносини розподілу, а й відносини обміну маючи на увазі, що фінанси завжди пов'язані з реальним рухом вартості, який відбувається на таких стадіях відтворювального процесу, як розподіл і обмін.

2. Функції фінансів

Сутність фінансів найповніше проявляється у їх функціях. Функції конкретизують сутність фінансів, розкривають їх економічний зміст. Отже, функції фінансів необхідно розглядати, як їх внутрішню, потенційну властивість прояву у певній сфері суспільних відносин за обов'язкової участі людини. Питання щодо виконання фінансами функцій є дискусійним. Економісти визнають, що фінанси виконують розподільну, контрольну, стимулюючу, регулюючу, відтворювальну, стабілізаційну та інші функції. Такі погляди мають право на існування. Водночас найбільш обґрунтованою є точка зору, що фінанси на макроекономічному рівні виконують дві функції:

Ø розподільну;

Ø контрольну.

Розподільна функція фінансів. Основне завдання фінансів полягає у здійсненні розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. Саме у сфері розподілу проявляються властиві фінансам риси, і в першу чергу, їх розподільний характер. Об'єктом розподілу, що здійснюється з допомогою фінансів, служить валовий внутрішній продукт, а суб'єктами розподілу виступає держава, господарські суб'єкти і фізичні особи.

Розподільна функція фінансів виявляється в різних сферах економічних відносин, які виникають між державою з одного боку та господарськими суб'єктами і фізичними особами –з іншого. Такі економічні відносини носять двосторонній характер. Це означає, що, по-перше, господарські суб'єкти і фізичні особи вносять до бюджету держави певні платежі у формі податків, обов'язкових платежів та відрахувань до позабюджетних фондів, а, по-друге, вони отримують від суб'єктів фінансової системи певний обсяг грошових коштів у формі цільового фінансування, субсидій, допомоги тощо.

Розподіл і перерозподіл ВВП може мати різноманітний характер, зокрема міжрегіональний. Він відбувається за допомогою державного бюджету, тобто формування бюджетів усіх адміністративних територіальних одиниць здійснюється із застосуванням розподільної функції фінансів.

Міжгалузевий розподіл також відбувається за допомогою державного бюджету, тобто через бюджетний механізм (надання пільг, фінансової підтримки тощо). Із одних галузей держави фінансові ресурси вилучаються, а в інші спрямовуються. На цій основі виникає фінансове регулювання галузей і народного господарства. Таким шляхом здійснюється цілеспрямований вплив з метою дотримання необхідних пропорцій розвитку всіх галузей народного господарства.

Внутрішньогосподарський розподіл охоплює складний процес розподілу виручки і чистого прибутку за відповідними фондами (потоками) грошових коштів цільового призначення. Тут розподільні відносини виникають між підрозділами господарського суб'єкта як окремими колективами і різними групами підприємства. Утворення і використання фондів у сфері внутрішньогосподарського розподілу відбувається без зміни власника.

Необхідною умовою здійснення розподільного процесу є отримання грошової форми вартості ВВП. Фінансові відносини охоплюють лише вартісну форму і не пов'язані з розподілом у натуральній формі вартості.

Важлива особливість розподільної функції зумовлена тим, що фінансові операції не завжди супроводжуються переходом вартості від одного суб'єкта до іншого. Це, зокрема, відносини внутрішньогосподарського розподілу. В процесі розподілу не відбувається зміна власності. Цим фінанси відрізняються від інших розподільних категорій, де розподіл відбувається із застосуванням інших розподільних категорій (кредит, ціна, зарплата), і має місце зміна форми власності.

Отже, під розподільною функцією фінансів слід розуміти прояв їх внутрішніх властивостей у процесі розподілу валового внутрішнього продукту у формі утворення фондів (потоків) грошових коштів, їх розміщення та використання за цільовим призначенням.

Із сутності фінансів як розподільної категорії випливає контрольна функція. З її допомогою виявляються кількісні та якісні сторони діяльності.

З допомогою контрольної функції фінансів надається інформація про склад кількісних показників розподілу; пропорції та співвідношення фондів нагромадження і споживання; джерела формування фондів, їх економне і цільове використання.

В умовах ринкової економіки діє ряд економічних законів розподілу, і кожен з них повинен бути підконтрольним. За допомогою контролю можна спрямовувати розподільний процес у необхідному напрямку і своєчасно ліквідувати будь-які порушення і диспропорції. Оскільки фінансам належить головна роль у вартісному розподілі валового внутрішнього продукту, то фінансовий контроль виступає основною формою грошового контролю.

Контрольна функція фінансів реалізується у всіх сферах фінансових відносин. Вона проявляється у процесі переміщення вартості від одного власника до іншого, а також при визначенні цільового спрямування коштів у межах одного господарського суб'єкта. У розподільному процесі контрольна функція фінансів може відбуватися раніше від розподільного процесу, одночасно з ним, а також після розподільного процесу. Це створює уяву відриву контрольної функції фінансів від розподільної.

Отже, контрольна функція фінансів являє собою прояв об'єктивної властивості контролю розподілу валового внутрішнього продукту за відповідними фондами, їх розміщенням і використанням та цільовим призначенням.

Фінансовий контроль служить засобом інформаційного забезпечення, перевірки діяльності економічних суб'єктів суспільства. Порушення фінансової діяльності безпосередньо пов'язані з порушеннями певних законодавчих і нормативних актів.

Фінанси як розподільна економічна категорія відіграє важливу роль у розвитку суспільства. У процесі розподілу і перерозподілу ВВП за допомогою фінансів держава мобілізує у своє розпорядження певний обсяг фінансових ресурсів. Завдяки цьому забезпечується цілеспрямований вплив на соціально-економічний розвиток суспільства. Використовуючи розподільну функцію, фінанси забезпечують поєднання інтересів всіх учасників суспільного виробництва: держави, юридичних та фізичних осіб. Вони беруть участь у всіх стадіях суспільного відтворення, забезпечуючи їх необхідними фінансовими ресурсами.

3) Фінансові ресурси як матеріальне втілення фінансів

Розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту у грошовій формі, що здійснюється за допомогою фінансів, супроводжується рухом грошових коштів і приймає форму фінансових ресурсів. Вони служать носіями фінансових відносин і необхідною умовою забезпечення процесу відтворення на всіх його стадіях і формах. За обсягом фінансових ресурсів виявляються результати функціонування фінансів у суспільстві.

Фінансовими ресурсами виступають грошові кошти, які можуть бути використані за цільовим призначенням. Джерелами формування фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт, який виступає у формі внесків учасників, прибутку, амортизаційних відрахувань, цільового фінансування, благодійних внесків тощо.

Загалом поняття "фінансові ресурси" повинні вказувати на джерела їх створення, відображати форму прояву і цільове використання та відповідати економічному змісту фінансів. Фінансові ресурси проявляються у формі грошових фондів і грошових потоків як відокремленої частини грошових коштів, що має цільове спрямування, відбивають відносини власності, характеризуватися динамічністю, а їх формування й використання відбувається на правовій основі. Метою формування фінансових ресурсів є їх спрямування на соціально-економічний розвиток шляхом поповнення фонду відшкодування, утворення фонду споживання і фонду нагромадження відповідних суб'єктів суспільства. Фінансові ресурси –це власні грошові нагромадження й доходи, які створюються у процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту, та залучені й позикові грошові кошти, що зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення суспільного відтворення і задоволення інших потреб суб'єктів суспільства. Вони можуть бути спрямовані на розширене відтворення, утримання і розвиток соціальної інфраструктури, споживання та залишатися у резерві. Фінансові ресурси –це частина валового внутрішнього продукту у грошовому виразі, сконцентрована у централізованих і децентралізованих фондах суб'єктів суспільства для забезпечення їх соціально-економічного розвитку.

За обсягом відображення економічних відносин поняття "фінансові ресурси" вужче від поняття "грошові кошти". Грошові кошти відображають обсяг зміни форми вартості, яким є виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), а фінансові ресурси являють собою результат процесу відтворення у формі створеного валового внутрішнього продукту.

Фінансові ресурси держави в кожен даний момент часу перебувають у розпорядженні трьох власників, які беруть участь у суспільному виробництві. По-перше, у розпорядженні органів державного управління (бюджетній системі, різних централізованих і децентралізованих фондах, тобто пенсійному фонді, фонді соціального страхування на випадок безробіття, фонді соціального страхування від нещасних випадків тощо, ресурси державних фінансових установ, зокрема фінансових ресурсів, що є у розпорядженні національного банку, державних кредитних установ, державних страхових органів тощо). По-друге, у розпорядженні суб'єктів господарювання у формі чистого прибутку, фінансових резервів, амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальні потреби тощо. По-третє, у розпорядженні населення. Вони включають вклади грошових коштів населення у формі депозитів, казначейських зобов'язань, облігацій державних позик тощо.

Розміщення і використання фінансових ресурсів може відбуватися за такими напрямами:

а) поповнення фонду відшкодування (витрати на капітальний ремонт, дотації збитковим державним господарським суб'єктам тощо);

б) здійснення витрат, пов'язаних з формуванням фонду споживання. До них належать виплати для забезпечення соціальних гарантій населення (субсидії, допомоги малозабезпеченим сім'ям тощо), соціальні заходи бюджетних установ та відрахування на науку, управління, оборону, охорону навколишнього середовища тощо;

в) фінансування витрат на формування фонду нагромадження. Вони включають витрати на капіталовкладення, на розвиток народного господарства, придбання обладнання та устаткування бюджетних установ, витрати на розвиток зовнішньоекономічної діяльності, створення резервних фондів тощо.

Фінансові ресурси суб'єктів господарювання являють собою мобілізовані з різних джерел грошові кошти, які призначені для задоволення потреб, передбачених їх власною фінансовою політикою. За джерелами формування фінансові ресурси поділяються на власні, позикові та залучені.

До власних належать фінансові ресурси, отримані в результаті фінансово-господарської діяльності, які виступають у формі статутного капіталу, прибутку до розподілу, амортизаційного, резервного та інших фондів суб'єктів господарювання. До складу позикових фінансових ресурсів належать довгострокові і короткострокові кредити банків та інші довгострокові зобов'язання, зумовлені залученням позикових коштів, на які нараховується плата у формі відсотка. До залучених належать фінансові ресурси, залучені шляхом випуску цінних паперів, кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги) та всі види поточних зобов'язань за розрахунками (отримані аванси від юридичних і фізичних осіб у рахунок майбутніх поставок продукції, заборгованість з платежів до бюджету, заборгованість з усіх видів позабюджетних фондів, заборгованість з виплати дивідендів його учасникам тощо).

Початкове формування фінансових ресурсів суб'єктів господарювання, здійснюється на стадії організації їхньої фінансово-господарської діяльності, у процесі створення статутного капіталу. Фінансові ресурси, джерелом яких є грошові кошти статутного капіталу, інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення і розвитку виробництва. Саме таким шляхом господарські суб'єкти отримують можливість здійснювати фінансово-господарську діяльність, одержувати прибуток та збільшувати обсяг фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси домогосподарств формуються з доходів, отриманих громадянами шляхом трудової, господарської та іншої діяльності або спадщини. Вони використовуються на оплату товарів і послуг, сплату податків, погашення боргових зобов'язань та інші цілі. На величину перевищення доходів над видатками домогосподарства здійснюють депозитні внески у банки, інвестування підприємницької діяльності, поповнення страхових фондів тощо.

Важливою умовою безпосереднього і ефективного фінансування економіки, розв'язання різноманітних соціальних, виробничих та екологічних проблем, подолання катастрофічних природних явищ і процесів є створення і використання фінансових резервів.

Створення фінансових резервів має на меті фінансування заходів з ліквідації імовірного виникнення явищ, зумовлених характером процесу суспільного відтворення з можливими випадками прояву диспропорцій у процесі виробництва і змінами його технології, кон'юнктурою ринку, зовнішньоекономічною діяльністю тощо. Джерелом формування фінансових резервів є валовий внутрішній продукт, який створюється у суспільстві. Обсяг фінансових резервів не може бути надмірним. Великі фінансові резерви відволікають фінансові ресурси, що може негативно позначитися на розвитку економіки.

Фінансові резерви визначають обсяг матеріальних, трудових і валютних резервів. Так, для створення матеріальних резервів у формі запасів необхідні грошові доходи і нагромадження у формі фінансових ресурсів. Без використання фінансових ресурсів неможливо створити і вдосконалювати виробничі потужності, здійснювати формування трудових ресурсів, підготовку, перепідготовку і перекваліфікацію робочої сили та надання допомоги з тимчасової непрацездатності.

Важливою умовою забезпечення стабільності грошової одиниці у державі є валютні резерви, запаси золота та інших дорогоцінних металів Національного банку України.

До фінансових резервів належать резервні фонди комерційних банків. Вони мають на меті забезпечити повернення залучених коштів юридичних і фізичних осіб.

Функціональним призначенням фінансових резервів є дотримання стабільності в економічній, соціальній і екологічній сферах та подолання негативних природних явищ при виникненні непередбачуваних обставин, що потребують негайного вирішення. Фінансові резерви покликані забезпечити стабільність економічного і соціального розвитку суспільства. З цією метою в Україні вони створюються за рівнями управління: загальнодержавні фінансові резерви, фінансові резерви суб'єктів господарювання і фінансові резерви органів місцевого самоврядування.

Формування фінансових резервів забезпечується такими методами:

1. Бюджетний. Метод передбачає створення резервного фонду в складі кожного бюджету, тобто у Державному бюджеті України і місцевих бюджетах.

2. Госпрозрахунковий. За цим методом формування фінансових резервів здійснюється суб'єктами господарювання. Держава законодавчо встановлює обов'язковий порядок формування резервного фонду для акціонерних товариств у розмірі 25% від статутного капіталу.

3. Страховий. За цим методом фінансові резерви у формі страхового фонду створюють страхові організації. Такі страхові фонди формуються за рахунок внесків учасників страхування, і лише ці учасники можуть претендувати на виплату коштів із страхових фондів.

Одним із найважливіших фінансових резервів, що створюється бюджетним методом, є резервний фонд Державного бюджету України. Його обсяг становить 1% видаткової частини загального фонду Державного бюджету і входить до складу його видаткової чистини. Формування резервного фонду Державного бюджету є обов'язковим. Він використовується для фінансування витрат, які не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету та його затвердженні на наступний рік.

Порядок використання коштів з резервного фонду Державного бюджету України визначається Кабінетом Міністрів України. Головними напрямами витрачання коштів з резервного фонду є:

1.Фінансування робіт, пов'язаних з попередженням надзвичайних ситуацій.

2.Фінансування заходів з ліквідації наслідків катастрофічних природних явищ і процесів.

3.Фінансування витрат, пов'язаних із введенням нових законів.