Основи епідеміології

Інфекційні хвороби виникають у результаті проникнення в організм людини деяких хвороботворних мікробів і вірусів, багато хто з яких усюди оточують нас і перебувають у повітрі, ґрунті, воді, у порожнині рота, носа, ковтки, у дихальних шляхах, на шкірі. Більшість інфекційних хвороб супроводжуються підйомом температури, нерідко головним болем, ознобом, розбитістю. Найбільш важливою ознакою інфекційних хвороб є їхня здатність передаватися від хворого здоровим людям.

Масове поширення інфекційних захворювань на великій території називається епідемією.

Інфекційне захворювання ніколи не починається відразу ж після зараження. Певний строк, різний для різних хвороб, необхідний для пристосування мікробів до нових умов існування й для їхнього розмноження. Цей строк називається інкубаційним (схованим) періодом.

Особливістю інфекційних хвороб є також придбання несприйнятливості до повторного захворювання після перенесеної хвороби.

Для виникнення й поширення інфекційних хвороб -епідемічного процесу - необхідна наявність певних умов або трьох ланок епідемічного ланцюга: джерела інфекції, шляхів передачі, сприйнятливих до хвороби людей.

Джерелами заразних хвороб є хворі люди й тварини. Шляхи передачі різноманітні: при інфекційних хворобах, що супроводжуються поразкою мигдалин, дихальних шляхів і легенів, збудники втримуються в слині, слизу з носа, мокротинню й, виділяючись із дрібними крапельками при подиху, кашлі, чханні й навіть розмові, заражають навколишнє хворе повітря. Зараження при цих захворюваннях відбувається через повітря й називається повітряно^-краплинним. При захворюваннях, що протікають із поразкою травного тракту, виділення мікробів відбувається з випорожненнями й сечею. Шлях передачі цих захворювань - харчовий і водний. Нерідко мікроби переносяться на продукти й готову їжу мухами або брудними руками.

Такі захворювання, як чуму, сыпной тиф, лейшманіоз, малярія, кліщовий енцефаліт і ін. можуть передаватися здоровим людям за допомогою кровососущих паразитів - бліх, вошей, комарів, москітів, кліщів.

Є хвороби, які передаються при прямому контакті із хворими людьми. Так передаються венеричні хвороби.

Третьою ланкою епідемічного процесу є людина, сприйнятливий до інфекційних хвороб. Ступінь сприйнятливості залежить від наявності й напруженості в людей природного або штучного імунітету.

Холера. Ставиться до особливо небезпечних інфекційних захворювань. Збудник - холерний вібріон. Джерелом хвороби є хвора людина або вибрионоситель. Інфекція передається через воду, їжу й предмети, забруднені виділеннями хворого. Інкубаційний період захворювання частіше 2-3 дня. Захворювання починається раптово, супроводжується блювотою й поносом. Швидко наступає зневоднювання організму хворого, судороги, шкіра синюшний, в'яла, голос пропадає, температура тіла знижується до 35-34 С, пульс пропадає, виникає задишка. При несвоєчасному лікуванні хворої може загинути.

Віспа натуральна. Особливо небезпечне захворювання, викликуване фільтрівним вірусом. Джерело інфекції - хвора людина. Зараження відбувається повітряно^-краплинним шляхом, інкубаційний період 10-15 днів. Захворювання починається раптово: швидко піднімається температура до 40 С, виникає озноб, головний біль, болі в хрестці, іноді блювота. З 3-4 дня хвороби з'являється віспяна висипка на особі, голові, а потім на всьому тілі. Сип перетворюється в безліч гнойничков, що залишають після себе фляки.

Чуму. Особливо небезпечне інфекційне захворювання, викликуване чумною паличкою. Джерелом зараження є пацюки, ховрашки, тарбагани, верблюди, а переносниками збудника – блохи. Інкубаційний період – 2-3 дня. Захворювання зустрічається у вигляді бубонної, легеневої й кишкової форми. Передача інфекції через заражених бліх: при укусі збудник попадає в кров людини. Захворювання починається раптово: з'являється озноб, сильний головний біль, запаморочення, висока температура, при бубонній формі біль у паху або під пахвами; при легеневій формі хворих турбує сильна задишка, що ріжуть болі в груди, кашель із виділенням кров'янистого мокротиння; нитковидний пульс. Легенева форма найнебезпечніша для життя хворого й для навколишніх. При вживанні м'яса хворих тварин виникає кишкова форма чуми. Хворий і особи, соприкасавшиеся з ним, підлягають негайній строгій ізоляції. У вогнищі встановлюють карантин. Широко проводять дезінфекцію, дезінсекцію й дератизацію. Важливе значення мають щеплення.