2015-09-07
253
В кінці ХІХ ст. в економічній теорії виникла нова течія –
маржиналізм, яка згодом стала напрямком розвитку п.е.
Основна його ідея – дослідження граничних економічних величин як
взаємозв’язаних явищ економічної системи на різних рівнях – фірми,
галузі, національної економіки. Такий підхід дав можливість застосування
нових методів аналізу, які дали змогу визначити граничні величини для
характеристики змін, що відбуваються в економічному житті.
Історичні відомості про зародження маржиналізму свідчать, що піонерами у
формуванні категорії «граничної корисності», яка використовується в
процесі аналізу поведінки споживача й математичного аналізу
функціональних залежностей для виявлення рівноваги в господарській
системі, були німецькі дослідники Г. Госен і Й. фон Тюнен, а також
французи — Ж. Дюпю та О. Курно.
Українська школа маржиналізму політичної економії сформувалася та визначила основні свої засади в стінах Київського університету. її родоначальником став видатний політекономія М.Х. Бунге, його ім'я назавжди вписано в історію вітчизняної політекономії, а його ідеї розвивали усі наступні покоління вчених не тільки Київського університету. Особливістю київської школи маржиналізму було те, що на перший план вона ставила морально-етичні, гуманістичні цінності в оцінках різноманітних явищ в економічному та господарському житті суспільства. Треба сказати, що, по-перше, саме в Київський університет дав вітчизняній науці "першого в Росії історика економічної думки", принаймні таким його вважає А. Анікін, І.В. Вернадського1. По-друге, значним досягненням в кінці XIX — на початку XX ст. було виділення в самостійну галузь дослідження та викладання історії народного господарства (економічної історії), і в цьому Київський університет ішов у ногу з часом (наприклад, у Гарвардському університеті такий курс ввели в 1892 р., а в Колумбійському — в 1886). Крім усього, вивчення та викладання економічних наук в Київському університеті мало цілий ряд характерних особливостей.
|
|
|
