Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови: становлення та розвиток. Кліше

Офіційно-діловий та науковий стилі сучасної української мови

1. Основні ознаки функціональних стилів сучасної української літературної мови.

2. Функціонування та особливості наукового стилю.

3. Історичне формування мови ділових паперів.

4. Функціонування та особливості офіційно-ділового стилю нз сучасному етапі розвитку української мови.

Основні ознаки функціональних стидів сучасної українсько? літера­турної мови. Користуючись мовою у повсякденному житті, люди залежно від потреби вдаються до різних мовних засобів. Відповідь студента на прак­тичному занятті відрізняється від доповіді на зборах. Коли учень чи студент пише твір, він ретельніше добирає слова і будує речення, ніж тоді, коїш пише приватного листа. Залежно від змісту й мети висловлювання, а також від ін­дивідуальної манери та уподобань у процесі мовлення відбувається певний добір і комбінування найпридатніших і найпотрібніпгах саме для цієї мовної ситуації варіантів форм, слів, словосполучень, речень тощо. Отже, художній твір, наукова стаття, наказ керівника установи, приватний лист і т.ін., напи­сані однією мовою, відрізняються набором мовних засобів, специфічними особливостями у мовному оформленні. Таке розрізнення називається стиліс­тичною диференціацією мови: виділення функціональних стилів, зумовлене поліфункщонаяьністю мови.

Слово стиль (лат. – паличка для письма) багатозначне: 1) зна­ряддя для письма в давнину та за середньовіччя; 2) у літературі та мистецтві – єдність змісту, образної системи й художньої форми, що склалася за конк­ретних суспільно-історичних умов і властива для різних історичних періодів та епох розвитку літератури та мистецтва; у вузькому значенні – індивіду­альна манера, своєрідні, неповторні ідейно-художні особливості творчості митця; 3) спосіб, прийом, метод робота, 4) характерна манера поведінки, спо­сіб говорити, одягатися тощо; 5) спосіб літочислення (старий стиль, новий стиль) [Словник іншомовних слів: 2000, с.549].

Функціональним стилем мови називають різновид літературної мови, що відзначається системним об’єднанням мовних одиниць різних рівнів, функції яких зумовлені суспільною галуззю використання мови, настановами й умовами спілкування.

Стель монленвя – це доцільна організація мови зумілим виборам мовних засобів, з конкретною метою, за конкретних умов і обставин, що зумовлені функціями певного стилю.

Чим багатша мова за своїми суспільними функціями, тим розвинекіші її стилі. Сучасна українська літературна мова в обох своїх формах – усній та писемній – має досить розвинену систему стилів, яку класифікують по-різ­ному. На наш погляд, доречно виділяти такі стилі: науковий, офіційно-діло­вий, публіцистичний, художній, конфесійний, епістолярний, розмовний.

Багатство, різноманітність умов, типових ситуацій у кожному зі стилів, наявність конкретних видів спілкування зумовили формування в межах кож­ного стилю своїх різновидів – підстилів – для точнішого й доцільнішого від­ображення певних видів спілкування та вирішення конкретних завдань. Ре­ально ж такий поділ мови втілюється в конкретних жанрах – текстах. Жанри - це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мов­лення, галуззю спілкування та ш. ознаками (тобто матеріальне втілення стилів та підстилів).

Стилі не є чимось закостенілим, вони доповнюють один одного і зістав­ляються один з одним характерними специфічними ознаками ~ стильовими рисами, які належать до різних мовних рівнів. Основними стильовими озна­ками є такі: стислість – розгорнутість, емоційність – неемощйність (сухість), стандартність – нестандартність, образність – необразність, точність – при­близність. Деякі зі стильових ознак можуть бути притаманні кільком стилям, напр., точність: у науковому – сувора, в офіційно-діловому – жорстка, в ху­дожньому – розмита; деякі – лише одному (стандартність в офіційно-ділово­му стилі). Саме стильові риси зумовлюють добір засобів та їх поєднання у текстах певних стилів.

Коротко схарактеризуємо науковий та офіційно-діловий стилі сучасної української мови.