Гранична корисність грошей і визначення стану рівноваги споживача на ринку. Парадокс вартості

Щоб досягти максимальної загальної корисності та стану рівноваги, споживач має витрачати гроші в такий спосіб, щоб гранична корисність у розрахунку на грошову одиницю була постійною. Тобто кожна додатково витрачена гривня, незалежно від того, на що вона витрачена, має принести таку саму додаткову корисність, як і попередня.

λ = (MU тов. A) / (P тов. A) = (MU тов. B) / (P тов. B) - це умовна рівновага споживача та отримання ним максимальної загальної корисності.

де λ- гранична корисність грошей.

Гранична корисність грошей повинна бути постійною під час купівлі нових товарів, у той час як гранична корисність товару зменшується при купівлі кожної наступної його одиниці.

Що вища гранична корисність товару, то вища ціна на цей товар. Отже, ринкові ціни відображають граничні корисності товарів (це одне з пояснень, чому крива попиту є спадною).

Ранні економісти зіткнулися з парадоксом вартості: чому вода, що є необхідною для життя, має досить низьку ціну, а діаманти - навпаки? Пояснити цей парадокс можна лише на основі теорії граничної корисності. Вода дешева, бо її багато. Гранична корисність води низька, а звідси - низькі ціни. Діаманти дорогі, бо їх кількість обмежена. Гранична корисність діамантів висока, а тому і висока ціна.

Звідси можна зробити висновок: ціни на товари і послуги залежать від граничних корисностей товарів. Що нижчий ступінь задоволення від споживання додаткової одиниці товару, то меншу ціну люди плататимуть за цей товар.