Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх дисциплін	Отримані знання
1. Анатомія людини	Демонструвати знання: – Анатомічної будови легень, плеври – Анатомічних захисних бар’єрів дихальної системи (повноцінна вентиляційна здатність легень, кашльовий та чихальний рефлекс, система мукоциліарного транспорту, фактори імунного захисту, сурфактант) – Будови ацинуса – Легеневого кровотоку (бронхіального та власне легеневого кровотоків) – Топографічного взаємовідношення та проекції легень на передню, задню та бокові поверхні грудної клітини – Топографічних ліній та топографічних орієнтирів поверхонь грудної клітини – Латинських назв основних структур легень та плеври
2. Гістологія та ембріологія	Володіти знаннями структури та мікробудови часток, сегментів, часточок легень (первинної структурно-функціональної одиниці респіраторної зони легень - ацинуса); структури плеври
3. Фізіологія	– Основні функції легень (дихальна, метаболічна, терморегулювальна, всмоктувальна, терморегулювальна, всмоктувальна, гемокоагуляційна, секреторна, очисна, бар’єрна) – Основи фізіології дихання – Легенева вентиляція – Дифузія газів через альвеолярно-капілярну мембрану – Інтенсивність легеневого капілярного кровотоку
4. Біохімія	– Аналізувати біохімічний та газовий склад крові
5. Деонтологія в медицині	– Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та вміння застосовувати їх при спілкуванні із хворим
6.Латинська мова та медична термінологія	Застосовувати латинську медичну термінологію при позначенні основних скарг хворого, симптомів та синдромів при захворюваннях легеневої паренхіми та плеври

Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

1. Навчитися за допомогою розпиту і об'єктивних методів дослідження виявляти патологічні симптоми при захворюваннях легень, плеври, аналізувати їх взаємозв'язок, на цій основі формувати висновок про характер захворювання, його перебіг та важкість.

2. Ознайомитись з основними методами досліджень при цих
захворюваннях.

3. Навчитися трактувати результати лабораторного дослідження, інструментального (рентгенологічного дослідження легень, даних спірографії) дослідження

4. Навчитися за допомогою раніш вивчених методів клінічного дослідження виявляти симптоми захворювань паренхіми легень та плеври, оцінювати їх і групувати за спільними ознаками, аналізувати їх взаємний зв'язок, послідовність появи та формулювати своє заключення.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
1. Пневмонія	– гостре, поліетіологічне, вогнищеве, інфекційно-запальне(переважно бактеріальної природи) захворювання легень із залученням в патологічний процес респіраторних відділів (респіраторні бронхіоли і альвеоли) і обов”язковою наявністю внутрішньоальвеолярної запальної ексудації.
2. Плеврит	- запалення плевральних листків з утворенням на їх поверхні фібрину (сухий) або накопичення в плевральній порожнині ексудату різного характеру (ексудативний)
3. Рак легень	- це злоякісна пухлина епітеліального походження, яка розвивається з епітелію бронхів чи епітелію слизових залоз
4. Дихальна недостатність	– це стан, при якому не забезпечується належний газовий склад крові або який забезпечується за рахунок нефізіологічної роботи апарату зовнішнього дихання, що знижує функціональні можливості організму.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

Перед початком вивчення теми заняття студенту слід повторити відповідні дані з анатомії, фізіології, гістології, біохімії (див. п.3) та занотувати наступні питання та схеми до конспекту:

1. Назвати частки, сегменти, часточки легень (занотувати українською мовою та латиною).

2. Які дві системи кровообігу існують у легенях?

3. Який нормальний тиск у легеневій артерії? Що таке легенева гіпертензія?

4. Схематично зобразити ацинус та позначити основні його складові елементи.

5. Якими факторами визначається легенева вентиляція?

6. Яким чином відбувається процес дифузії газів через альвеолярно-капілярну мембрану?

7. Схематично зобразити показники спірографії (легеневі об’єми, ємності).

8. Схематично зобразити топографічні лінії та орієнтири поверхонь грудної клітини

Питання, які слід засвоїти при підготовці до теми заняття:

1. Етіологія і патогенез пневмоній

2. Які скарги характерні для крупозного запалення легень?

3. Які скарги при пневмосклерозі?

4. Які скарги характерні для раку легень?

5. Які характерні симптоми можна виявити у хворих на крупозну і вогнищеву пневмонію при

- огляді (загальному, статичному та динамічному огляді грудної клітки)

- пальпації, перкусії грудної клітки

- аускультації легень

6. Які головні синдроми характерні для запалення легень?

7. Які характерні симптоми можна виявити у хворих на пневмосклероз при огляді, пальпації, перкусії грудної клітки та аускультації легень?

8. Які синдроми можна виділити в клінічній картині пневмосклерозу?

9. Які характерні симптоми можна виявити у хворих на рак легень при огляді, пальпації, перкусії грудної клітки, аускультації легень?

10. Які головні синдроми раку легень.

11.Лабораторна та інструментальна діагностика захворювань легень.

12. У чому полягає відмінність у будові вісцерального та парієтального листків плеври?

13. Чим відрізняється ексудат від трансудату?

14.Які скарги хворих на сухий та ексудативний плеврит, у чому їх різниця?

15.Які дані огляду грудної клітки свідчать про наявність сухого та ексудативного плевриту?

16.Які перкуторні дані можна виявити при сухому та ексудативному плевриті?

17.Як змінюється голосове тремтіння та бронхофонія при ексудативному плевриті?

18.Які аускультативні дані характерні для сухого та ексудативного плевриту?

19.Які додаткові методи дослідження можуть бути корисними при вирішенні питання про наявність рідини у плевральній порожнині?

20.Які зміни з боку серцево-судинної ситеми можна виявити у хворих на ексудативний плеврит?

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Провести фізикальне обстеження хворого із захворюванням легень та плеври.

2. Провести перкуторне та аускультативне дослідження легень хворого та зробити висновок щодо виявлених змін.

3. Визначити візуальні ознаки ураження дихальної системи у показового хворого.

4. Визначити пальпаторні, перкуторні, аускультативні симптоми у показового хворого з ураженням дихальної системи.

5. Проаналізувати дані загального та біохімічного аналізів крові пацієнта із захворюванням легень, плеври.

6. Проаналізувати результати дослідження плеврального випоту (різниця між трансудатом та ексудатом).

7. Провести аналіз рентгенограм показового хворого з ураженням дихальної системи.

5. Зміст теми:

На занятті вивчаються питання симптоматології запалення легень, пневмосклерозу, раку легень.

Пневмонія – одне з найбільш поширених респіраторних захворювань, її розповсюдженість в Україні складає більше 400 випадків на 100 тис. населення, в Росії – приблизно 348 випадків, в США щорічно реєструється біля 4 млн. Захворювань на пневмонію. За останні роки суттєво змінилась точка зору щодо пневмонії, особливо її класифікації та підходів до лікування.

Пневмонія – це поліетіологічне вогнищеве інфекційно–запальне захворювання легень з втягненням у патологічний процес респіраторних відділів та обов‘язковою наявністю внутрішньоальвеолярної запальної ексудації. Саме таке визначення пневмонії, яке найбільш точно характеризує її морфологію було затверджене на ІІ Національному Конгресі фтизіатрів та пульмонологів України (1999 рік).

Поняття „гостра пневмонія” аналогічне, оскільки пневмонія сама по-собі є гострим інфекційним процесом. Крім того, на теперішній час не рекомендовано вживати термін „хронічна пневмонія”.

З урахуванням особливостей інфікування всі пневмонії поділяються на:

– Позагоспітальні

– Госпітальні (або нозокоміальні)

– Аспіраційні

– Пневмонії в осіб з важкими дефектами імунітету.

Вивчаючи анамнез хворих на запалення легень, треба звернути увагу на характерні скарги (кашель, виділення харкотиння, задишку, біль у грудній клітині, підвищення температури, загальне нездужання); встановити походження захворювання органів дихання.

Кашель спочатку сухий, болісний. З появою харкотиння він пом’якшується. Харкотиння в перші дні хвороби слизове з прожилками крові чи рівномірно забарвлене зміненими еритроцитами (має іржавий відтінок). Через декілька днів харкотиння стає слизово-гнійним.

Біль у грудній клітині при пневмонії локалізована, посилюється при пальпації міжреберних проміжків, глибокому диханні. Паріетальний біль зумовлений міжреберною міалгією чи невралгією. Плевральний біль пов’язаний із супутнім запаленням плеври. При втягненні у запальний процес діафрагмальної плеври біль локалізується у животі, що може симулювати картину гострого живота чи патології органів черевної порожнини. Паренхіматозний біль постійний, спостерігається при розвитку масивного вогнища ущільнення в легенях.

Виділяють пневмонії бактеріальні (пневмококові, стафілококові, стрептококові, викликані протеєм, синєгнойною чи кишковою паличкою); вірусні (грипозні, аденовірусні, парагрипозні, викликані сінцитіально-респіраторним вірусом), мікоплазмові чи рикетсиозні, обумовленні хімічними, фізичними чинниками.

Розрізняють три шляхи проникнення збудника: бронхогенний, гематогенний, лімфогенний.

За клініко– морфологічними ознаками виділяють:

1. Крупозну пневмонію (дольову або плевропневмонію)

2. Вогнищеву пневмонію (або бронхопневмонію)

3. Інтерстиціальну пневмонію (з втягненням у процес в першу чергу сполучної тканини стінок альвеол, перибронхіальної тканини та сполучної тканини навколо вкровоносних судин).

Крупозна пневмонія – це одна з найбільш тяжких форм запалення легень пневмококової природи. Вже у перші дні захворювання можна виявити тимпанічний звук над ураженою долею легені, це обумовлено наявністю набряку тканин легені та приливу крові. При збільшенні щільності легеневої тканини тимпанічний звук стає притупленим чи тупим. Наприкінці 1-го та початку 2-го дня на висоті вдиху вислуховується крепітація (сrepitatio indux). На окремій ділянці легені вислуховуються сухі та вологі хрипи. На 2-3 добу дихання стає бронхіальним. У цей час посилюється голосове тремтіння, бронхофонія, з’являється шум тертя плеври. У фазі розрішення перкуторна тупість поступово змінюється легеневим звуком, дихання стає жорстким, потім везикулярним, з’являється крепітація (crepitatio redux). Вислуховуються звучні (консонуючі) дрібнопухирцеві хрипи.