1. Розмежування аграрних правовідносин залежно від їх юридичної сутності (природи) має відповідне теоретичне і науково-практичне значення. Воно сприяє обгрунтованому науковому і судовому (арбітражному) тлумаченню аграрно-правових норм, ефективному їх застосуванню і додержанню законності, а також використовується в процесі законотворчості (кодифікації) у сфері аграрного законодавства. Таке розмежування відіграє певну роль у системі наукових аграрно-правових досліджень і визначення структури аграрного права як навчальної дисципліни.
Аграрні правовідносини, взяті у цілому, являють собою єдиний органічний комплекс відносин. Усередині цієї єдності є певні відмінності, що визначаються характером і змістом регульованих правом конкретних аграрних відносин, які складаються у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання.
Аграрним правовідносинам властиве певне їх розмежування (диференціація). Воно зумовлене, з одного боку, спільністю в характері виробництва продуктів харчування суб'єктами аграрного підприємництва, а з іншого — різноманітністю способів (засобів, методів) визначення кола і правового регулювання аграрних відносин. Мається на увазі своєрідність поєднання відносин, що виникають у процесі здійснення виробничо-господарської, комерційної діяльності та здійснення економічних і соціальних функцій усередині суб'єктами аграрного підприємництва всіх форм власності та господарювання, і, щонайперше, приватних юридичних осіб. У цьому разі виникають і функціонують своєрідні локальні, тобто внутрішні (внутрішньогосподарські) аграрні правовідносини.
|
|
Водночас усередині агропромислового комплексу існують своєрідні зв'язки виробничо-господарського призначення і характеру. Це — відносини між суб'єктами аграрної підприємницької діяльності всіх форм власності й форм господарювання з суб'єктами підприємництва у сфері аграрно-виробничого сервісу (агрохімічне, меліоративне, ремонтно-технічне та інше обслуговування, матеріально-технічне забезпечення, будівництво тощо). Вказані підприємства покликані здійснювати на договірних засадах аграрно-виробничо-господарське (агросервісне) обслуговування суб'єктів аграрної підприємницької діяльності всіх форм власності й форм господарювання. Зовнішні ж господарські зв'язки і ті взаємини, що при цьому виникають, є предметом аграрного права, а самі відносини слушно розглядати як зовнішні аграрні правовідносини.
Аграрні зовнішні правовідносини за характером і змістом можуть розмежовуватися на такі види:
а) відносини у сфері реалізації права власності на нерухоме і рухоме майно, що належить суб'єктам аграрного підприємництва; б) договірні відносини; в) податкові відносини; г) деліктні відносини (протиправні правопорушення).
|
|
2. Аграрні правовідносини характеризуються як такі, що перебувають у залежності та прямому зв'язку з правом власності Юридичне закріплені в ньому форми привласнення, розпорядження і використання матеріальних благ, засобів і продукції виробництва є визначальними при утворенні економічного механізму господарювання, визначенні змісту товарно-грошових ринкових взаємин, характеру внутрішнього самоврядування приватних (колективних) аграрних підприємців і управління ними з боку їх представницьких органів, а також взаємин з органами державної влади та управління.
Право власності КСГП, селянського і приватного підсобного господарства громадян є правом абсолютним. Воно є економічною передумовою своєрідних господарсько-договірних відносин, що існують в аграрному секторі народного господарства. Цим правом зумовлюються правові способи юридичногозахисту при порушенні прав власника. Зокрема, з них аграрно-правовими є відносини щодо дисциплінарної та матеріальної відповідальності членів КСГП та інших найманих працівників у випадку вчинення ними дисциплінарного проступку або заподіяння майнової шкоди.
3. Формування і діяльність приватних колективних, державних, спільних аграрних товаровиробників-підприємців відповідних відносин процедурно-процесуального характеру. Такими є відносини, що виникають при здійсненні планування виробничо-господарської діяльності суб’єктами аграрного підприємництва. Відповідно процедурно-процесуальними є відносини щодо порядку та умов прийняття громадян до членів КСГП, кооперативу, при вирішенні питання про припинення цих відносин. Відносини процедурного характеру мають місце в процесі реалізації вимог самоврядування, зокрема в голосуванні (таємному чи відкритом у) при виборах органів управління, вирішенні питань виробничо-господарського чи соціального характеру, додержанні процедурних вимог в організації роботи контрольно-ревізійних органів управління, додержанні виробничих технологічних стандартів, порядку списання майна тощо. Ці відносини, будучи врегульованими нормами аграрного права, за Своєю природою є аграрними правовідносинами.
Певні процедурні питання виникають і при впровадженні таких виробничих форм, як селянські (фермерські) господарства, при оренді землі або ж інших основних засобів виробництва.