Перший етап конституційного розвитку

Перший етап конституційного розвитку це період становлення і утвердження буржуазного суспільства в передових країнах Європи і Америки. Саме тут появляються перші конституції Сполучених штатів Америки -1787 р., Франції - 1791 р., Польщі - 1791 р., які поряд з деклараціями, що їм передували (Декларація Незалежності 1776 р. І Декларація прав людини і громадянина 1789 р.) мали великий вплив на світовий конституційний розвиток. В цей період американська конституційна модель стала зразком для конституцій країн Латинської Америки (першою з них була конституція Венесуели 1811 р.), французька - для конституцій європейських країн. На європейські конституції також мала відповідний вплив і неписана конституція Великобратанії. А ще більший вплив вона мала на конституції перших домінонів Великобританії: Канади 1867 р., Австалії 1900 р., Південно-Африканського Союзу 1909 р.

Рамки конституційного процесу в цей період були досить обмеженими - перехід до конституційної державності здійснювався переважно в країнах Європи і Америки. Тільки в кінці цього періоду появляються перші конституції в країнах Азії (Японії 1889 р., Китаю 1912 р., Ірану 1906 р.) На африканському констиненті, крім Південно-Африканського Союзу лише Ліберія мала конституцію, прийняту в 1847 р. (скопійовану з Конституції США).

Конституції окремих країн, як і процес їх конституційного розвитку мали свої національно специфічні риси і особливості. Однак більшості із них були властиві деякі загальні, принципові риси, що характеризують пануючу в цей період конституційну модель.

В основі цієї моделі лежали Ліберальна концепція конституції як законодавчого акту, що призваний максимально відмежувати втручання держави в життя громадянського суспільства і окремого громадянина. Такий підхід визначав правовий зміст конституції, який зводився до норм, що регулюють організацію державної влади і правове становище особи. Організація державної влади будувалася у відповідності з конституційно визнаним принципом розподілу влади в його двох основних варіантах: жорсткому (американська система) і більш м'ягкому (континентальна система). В інституті прав і свобод, що признаються і захищаються конституцією, втілена ідея про природні права людини, що належать ій від народження. При цьому конкретний зміст і обсяг окремих прав і свобод були далеко не однаковими в різних країнах. Загальним, однак, було включення до конституції лише політичних і громадянських прав, що об'єктивно обумовлювалося досягнутим рівнем соціально-економічного і політичного розвитку суспільства.

Поряд з цим необхідно відзначити, що вже в цей період була спроба конституційно закріпити соціальну роль держави. Так, при розробці конституції Франції 1848 р. пропонувалось кваліфікувати республіку як "соціальну", але цю пропозицію було відхилено. (9)