При класичному рабстві виробництво направлене на створення

прибутку. Розвиток рабства йшов поряд з такими процесами, як поділ праці, ріст

товарно-грошових відносин, зміцнення приватної власності. В Афінах налічувалося

приблизно 365 тис. рабів і дише 90 тис. вільних. Рабів захоплювали в основному з

негрецьких територій під час війн, купували на ринках. Раб коштував 167, рабиня —

1352–20 драхм. Ремісники коштували дорожче. Були раби й державні. Наприклад, в

Афінах з них складалася поліція (скіфи), їх використовували на будівництві портів,

доріг, храмів.

Джерела рабства: війни, піратство, природний приріст, боргове рабство.

У V ст. до н. е. рабовласницьке суспільство в Греції досягло найвищого рівня

розвитку. Ремесло і торгівля розвивалися в незначній частині країни, на більшості ж

територій переважали сільське господарство, землеробство і тваринництво.

Греки спеціалізувалися на вирощуванні пшениці, ячменю, розведенні садів,

виноградників, оливкових гаїв. Оливкову олію використовували у харчуванні,

парфумерії, для світильників. Олія була головною статтею грецького експорту. В

Єгипет, Італію та Причорномор'я вивозилось вино. Ремісники працювали у

невеликих майстернях по 3–12 чол. У великих майстернях кількість працюючих

досягала 30–100 чол. Окремі професії – скульптори, архітектори – користувалися

особливою популярністю. Значне місце в господарстві Греції займало виплавлення

металів. Там працювали тільки раби.

Військова могутність Афін призвела до розвитку кораблебудування, яким

керувала держава. Широкого розвитку набули в грецьких містах грошовий обіг і

товарне виробництво.

Держава намагалася регулювати ціни, але торгівля здебільшого була вільною.

Грошовий обмін провадили лихварі, які мали обмінні магазини — трапези. У Греції

було стільки видів монет, скільки і міст-полісів. Це ускладнювало обмін і торгівлю.

Тому трапезити застосовували багатоготівкові розрахунки. Поступово вони

перетворювалися на банкірів, які приймали вклади і видавали їх на товари, які

купував вкладник. Банкіри були також посередниками при торгових операціях.

Подібні банківські операції здійснювали і храми, куди надходили багатства у

вигляді пожертвувань.

Нескінченні війни між грецькими містами, боротьба між демосом і

аристократією, рабами і рабовласниками паралізували економічне життя країни —

сільське господарство, ремесла, торгівлю.

У 338 p. до н. е. Грецію завоювала Македонія, а в II ст. до н. е. Балканський

півострів завоювала Римська держава.