НТП після ІІ світової війни пішов такими високими темпами, що
перетворився в справжню, третю науково-технічну революцію (І – в 18 ст., ІІ – кін.
19-поч. 20 ст.). В ході цієї революції наука стала безпосередньою виробничою
силою суспільства. Серед головних компонентів НТР – найширше застосування
електроніки і комп’ютерів, реактивної техніки, ядерної енергії і квантових
генераторів, полімерних матеріалів, генної інженерії в біології. НТР відкрила нову
еру в розвитку машинного виробництва – автоматизацію виробничих процесів.
В результаті застосування досягнень науки сільське господарство перетворилося на
індустріальну галузь. Це дозволило зняти продовольчу проблему у більшості країн.
Результати НТР стали технологічною та інформаційною основою
перетворення індустріальної економіки в постіндустріальну. Головним теоретиком
концепції постіндустріального суспільства є амер. соціолог Д. Белл, який вже на
поч. 70-х років вказував на зародження нового устрою. Якщо в доіндустріальну
епоху головним ресурсом була м’язева сила, в індустріальну – машинна техніка, то
на постіндустріальній стадії таким ресурсом стає знання, інтелект. Метою стає не
кількість вироблених благ, а їх якість, а в ширшому розумінні – якість життя.
Відповідно провідна сила не селяни і робітники, а представники інтелектуальних
професій. Проте говорити про постіндустріальне суспільство в рамках всієї планети
поки що рано (Африка ще тільки вступає в добу індустріалізації).
Особливості розвитку світового господарства