Ексфоліативний хейліт

Ексфоліативний хейліт (cheilitis exfb-liativa) — хронічне захворювання вик­лючно червоної кайми губ, яке супрово­диться злущуванням епітеліальних клі­тин і пов'язане з порушенням їх зрого­віння.

Назву захворюванню дали 1912 p. німецькі лікарі І.Мікулич і В.Кюммель.

В етіології та патогенезі головна роль належить порушенню функції нервової системи. Останнім часом у патогенезі захворювання надається роль генетичному та імуноалергічному факторам.

За клінічним перебігом розрізняють суху і ексудативну форми ексфо­ліативного хейліту-

Суха форма ексфоліативного хей-літу характеризується наявністю смуги

тонких лусочок на межі червоної кайми і CO. Лусочки про­зорі, схожі на пластини слюди, щільно прикріплені в центрі і відстають по периферії. Через 5—7 днів після їх виникнення вони знімаються, оголюється яскраво-червона поверхня чер­воної кайми, ерозії відсутні. На місці зняття лусочок через декілька днів з'являються нові (мал. 77). Захворювання триває роками і навіть десятками років, не схильне до самови­лікування. Суху і ексудативну форму можна розглядати як різні стадії того самого захворювання. Це підтверджується тим, що суха форма може трансформуватися в ексудативну і навпаки.

Ексудативна форма ексфоліативного хейліту характе­ризується утворенням на гіперемійованій набряклій червоній каймі здебільшого нижньої губи, рідше обох, нашарувань во­логих кірок і лусочок сіро-жовтого або жовто-коричневого кольору. Інколи нашарування досягають значних розмірів і зви­сають з губи подібно до фартуха.

Характерною особливістю захворювання є те, що процес ніколи не переходить ні на CO, ні на шкіру; вільною від ура­ження залишаються смуга червоної кайми на межі з шкірою і кути рота. Після зняття кірки ерозії не виявляються, оголюється поверхня яскраво-червоного кольору, покрита ексудатом мо­лочного відтінку. Кірки періодично відпадають і знову нароста­ють (мал. 78).

При патогістологічному дослідженні в епітелії виявляють акантоз, пара- і гіперкератоз, розпущеність епітеліального шару, втрату зв'язку між клітинами шипуватого і рогового шарів. Ха­рактерна наявність «порожніх» клітин, які перебувають у стані спокою і накопичують енергію. В сполучнотканниному шарі

спостерігаються інфільтрація лімфоїдними і плазматичними клітинами, явища фіброзу.

Диференціальна діагностика. Ексудативну форму ексфо­ліативного хейліту слід розмежовувати з ексудативною формою актинічного хейліту, абразивним преканцерозним хейлітом Ман-ганотті, листоподібною формою пухирчатки, ерозивно-виразко­вою формою ЧВ і ЧПЛ. Суху форму ексфоліативного хейліту відрізняють від метеорологічного хейліту, контактного алер­гічного хейліту, а також від червоного вовчака губ без клінічне вираженого гіперкератозу й атрофії.

Прогноз при ексудативній формі ексфоліативного хейліту більш сприятливий, ніж при сухій. Малігнізації ексфоліативного хейліту не спостерігається.

Лікування. При ексудативній формі призначають седативні засоби, антидепресанти, засоби загальнозміцнювальної терапії.

Сталих ремісій чи переводу ексудативної форми в суху мож­на досягти з допомогою надм'яких рентгенівських променів (апарат Буккі) у комбінації з кортикостероїдними мазями. При сухій формі червону кайму губ доцільно змащувати індифе­рентними мазями.