Аналіз відхилень від норм

Аналіз відхилень передбачає порівняння норм витрат з фактичними витратами, виявлення відповідних відхилень, їх причин та винуватців.

Загальне відхилення між фактичними і нормативними витратами розраховуються як різниця між ними.

Загальне відхилення змінних виробничих витрат поділяється на 2 види:

1. відхилення за ціною або ставкою – розраховується як різниця між фактичною і нормативною ціною, помноженою на фактичну кількість (ціновий норматив або якісна ознака)
2. Відхилення за використанням або ефективністю – різниця між фактичною і нормативною кількістю, помноженою на нормативну ціну.

Відхилення за ціною може бути обчислене в одній із точок виробничого процесу, а саме:

1. коли сировина і матеріали відпускаються у виробництво
2. коли запаси закуповуються

Відхилення за виконанням запасів обчислюються в момент, коли вони відпускаються у виробничий процес.

Аналіз відхилень прямих витрат:

1. Відхилення прямих матеріальних витрат:

- за ціною

- за використанням

1. Відхилення прямих трудових витрат:

- за ставкою оплати праці

- за продуктивністю оплати праці

Відхилення непрямих витрат:

1. відхилення змінних непрямих витрат:

- за витрачанням

- за ефективністю

1. відхилення постійних непрямих витрат

- за витрачанням

- за обсягом діяльності (якщо фактичний обсяг виробництва відрізняється від очікуваного, який був використаний для розрахунку нормативної ставки розподілу постійних непрямих витрат)

Якщо фактичний обсяг виробництва дорівнює очікуваному, відхилення будуть відсутні.

Якщо розраховується нормативна ставка розподілу постійних непрямих витрат протягом року (місяця), то при аналізі відхилення слід враховувати постійні розподілені непрямі витрати для кожного звітного періоду.

На практиці аналіз відхилень проводиться у випадках, якщо відхилення виходять за межі прийнятого діапазону.

Прийнятий діапазон – це діапазон між нижньою контрольною межею витрат та верхньою. (мінімум і максимум значення відхилень)

Верхня межа – це сума нормативу і допустимого відхилення

Нижня межа – це різниця нормативу і допустимого відхилення

В обліку відхилення можуть бути відображені двома методами:

1. без спеціального використання рахунків відхилень, а з включенням їх до рахунку виробництва.

2. із відкриттям спец рахунків для відхилень

Відхилення поділяють на:

1. сприятливі (якщо фактичні витрати менші за нормативні)
2. несприятливі (навпаки)

В практиці відхилення включають до собівартості виготовленої продукції (наприклад, Україна), але можливе їх віднесення на фінансовий результат, що значно спрощує облікові записи і сам процес розрахунку фактичної собівартості (стандарт-кост). При цьому на підприємстві повинна бути досконала цінова політика, яка враховує зміни ринкових умов.

3))))) Для виявлення відхилень від норм застосовують такі методи:

1. метод сигнального документування – оформляється сигнальна документація, в якій вказуються причини та винуватці відхилень. При цьому складається акт на заміну матеріалів або листок на доплату заробітної плати.
2. метод партіонного розкрою – використовується, якщо з одного матеріалу виготовляють декілька видів виробів. Облік відхилень оформляється в розкрійних листках або картках, в яких наводяться фактично використані обсяги сировини і матеріалів та обсяги виробництва продукції. Відхилення виявляються по кожній партії матеріалів. На підставі розкрійних листів можна встановити причини та винуватців відхилень безпосередньо в процесі виробництва та на робочих місцях.
3. інвентарний метод – вкінці звітного періоду проводиться інвентаризація залишків ТМЦ. Фактичні витрати матеріалів визначаються за даними залишків на початок, надходжень матеріалів за період та результатів інвентаризації (залишків на кінець).