Семінарське заняття № 2 (2 години)

Тема 3. Форми держави в зарубіжних країнах.

1. Поняття форми держави.

2. Поняття форми правління. Класифікація форм правління.

3. Поняття форми державного уcтрою. Класифікація форм державного устрою.

4. Форми міждержавних союзів.

5. Державний режим. Співвідношення державного і політичного режимів. Класифікація державних режимів.

Експрес-опит студентів

1. Назвіть елементи форми держави.

2. Види монархічного правління.

3. Види республіканського правління.

4. Назвіть монархічні держави Європи.

5. Признаки федеративної держави.

6. Назвіть федеративні держави Європи.

7. Назвіть форми міждержавних союзів.

8. Ознаки демократичного режиму.

Методичні вказівки

Вивчая дану тему необхідно усвідомити, що під формою держави розуміється сукупність відношень зовнішнього прояву організації та функціонування державної влади. Складна і об’ємна категорія „форма держави” розкривається на підставі понять „форма правління”, „форма державного устрою”, „державний режим”.

При розгляданні форми правління слід звернути увагу на порядок заміщення посади голови держави, об’єм його повноважень, розподілення повноважень між головою держави і представницьким органом (парламентом), відповідальності вищих органів державної влади. Необхідно звернутися не тільки до класичних форм правління, але і проаналізувати і інші форми правління: теократичну і виборну монархію, суперпрезидентську, монократичну, радянську і теократичну республіки.

При характеристиці форми державного устрою потрібно з’ясувати, яким чином здійснюється територіальна організація влади в державі, з яких частин складається територія держави, яке їх правове положення, на яких принципах вони функціонують,

наскільки централізована влада в державі, які правові межі впливу центральної влади на складові частини даної держави.

Треба розглянути види унітарних держав: централізовані, відносно централізовані і децентралізовані, вивчити поняття автономії, висвітлити її різновиди: політичну і адміністративну.

Аналізуючи федеративну державу слід охарактеризувати її ознаки, розкрити різні способи утворення федеративних держав, указати на їх різновиди. Особливо треба зупинитися на питанні про розмежування компетенції між федерацією і суб’єктами федерації, видах компетенції.

Слід відрізняти від форми державного устрою різні форми міждержавних об’єднань: конфедерацію, співдружність, союз і т.ін.

Необхідно встановити різницю між схожими поняттями: політичним і державним режимами. Розглядання державного режиму необхідно виробити не тільки з традиційних позицій його розділення на демократичний і антидемократичний, тобто з використанням політологічних характеристик, але і проаналізувати запропоновану за нашого часу їх класифікацію з використанням сугубо державно-правових критеріїв, що передбачає виділення парламентського, міністеріального, дуалістичного і партократичного режимів.

Базова література: 135, 147, 250, 253, 276.

Допоміжна література: 1-4, 6-15, 17-21, 23-24, 27-28, 37-38, 50, 80, 145-146, 150, 154, 161, 164, 177, 185, 203, 250, 260-261, 267, 277-280, 297, 307, 332.

Тема 4. Законодавча влада в зарубіжних країнах.

1. Поняття, соціальні функції і структура парламенту.

2. Формування парламентів і строк її повноважень.

3. Внутрішня організації парламенту і його палат.

4. Компетенція парламенту.

5. Порядок роботи парламенту.

6. Законодавчий процес.

7. Статус парламентаря.

Експрес-опит

1. Які назви для визначення парламенту використовуються в зарубіжних країнах.

2. Назвіть соціальні функції парламенту.

3. Для чого створюються парламентські комітети і комісії?

4. Що таке індемнітет?

5. Як частіше всього іменуються члени верхньої палати в двопалатних парламентах?

6. Перелічте основні повноваження парламенту.

7. Що таке промульгація закону?

Методичні вказівки

При вивченні даної теми слід мати на увазі, що відповідно з концепцією розподілу влади перше місце серед гілок державної влади належить законодавчій владі. Виконавча і судова гілки влади хоча і мають свою сферу діяльності, проте діють на основі виконання закону. Оскільки законотворчість – не єдина функція органів, що здійснюють законодавчу владу, то для їх зазначення частіше використовується не термін „легіслатура”, а інша збиральна назва – „парламент”. Разом з тим, в зарубіжних країнах виходячи з традицій кожної країни, нерідко використовуються різні терміни для зазначення загальнодержавного органу представницької і законодавчої влади.

Необхідно звернути увагу на правове становище структурних підрозділів парламенту: його палат, комітетів (комісій), а також посадових осіб парламенту, об’єднань парламентарів. Дати характеристику державних органів, які створюються при парламенті. Слід знати різні способи формування парламентів і його палат і строк їх повноважень.

Основну увагу треба приділити компетенції парламенту, різним способам її закріплення, характеристиці найважливіших видів його повноважень: законодавчих, номінаційних, контрольних, бюджетних, судових.

Слід вивчити основні форми роботи парламенту: пленарнi засідання, роботу комітетів і комісій, інших структурних підрозділів, парламентські слухання, роботу oкремих депутатів. Особливе значення надається знанню законодавчого процесу і його стадій: законодавчій ініціативі, розгляданню проекту закону, прийняттю закону парламентом, промульгації закону.

В рамках питання про статус парламентаря слід звернути увагу на природу депутатського мандату; на те, на якій основі відбувається їх діяльність – без відриву від основної роботи за спеціальністю, чи на професійній основі; на гарантії його діяльності, його імунітетi та імдемнітетi, a також на дострокове припинення його повноважень.

Базова література: 32, 82, 147, 170, 192, 206, 207, 253, 314.

Допоміжна література: 1-4, 6-15, 17-21, 23, 27-28, 31-32, 34, 38, 82, 105, 126, 129, 133, 137, 144, 145-147, 154, 157, 163, 168, 170, 177, 180, 192, 206-207, 210, 212, 235, 252-253, 296-297, 307, 314-315, 332.

Плани семінарських занять для студентів ІІІ курсу заочної форми навчання № 2 спеціалізація «Цивільна і господарська юстиція»