Понеділок

(3-ій тиждень Посту)

· Стихира

Тройце свята й всечесна, нас, що входимо у третій тиждень посту, збережи невразливими й неосудними! Сподоби, щоб і далі піст минав належно і всі заповіді твої були дотримані, щоб, пісню хвали тобі співаючи, неосудно прийшли ми й побачили преславне твоє воскресіння. (З «Сідалень» у понеділок 3-тижня посту).

· ДУМКА

Два тижні посту вже за нами! Треба продовжувати у цьому третьому тижні однаково постити, як у попередніх. Треба «пісню хвали» співати Богові навіть під час посту. Уже в уведенні до Посту я мав можливість наголосити радше на внутрішньому пості, ніж на зовнішньому збереженні покаянних приписів. Писав я, що зовнішній піст ― без жодного значення, якщо немає внутрішньої настанови навернутись до Бога у підготовці до Великодня. Всяке буває в житті. От у перший день посту прибули до мене гості з Франції. Вони винаймали квартиру без кухні. В обід треба з’їсти. Пішли в піцерію і замовили пісну піцу без сиру. Неможна ж їсти молочних продуктів в цей день. Дивимось меню і замовили також капусту з яблуками, щоб не зламати посту. А тут нам приносять капусту з яблуками з «горами Карпат» майонезу! Ми засміялись, бо сподівались, що принесуть нам пісну страву. Як добрі християни, ми відмовились від закуски. Вийшовши на вулицю, мої друзі признались, що вони уперше в житті їли піцу без сиру! Як важко було ухилитись від капусти з яблуками, а вона так «файно» виглядала! Піст дозволяє раз на день «досита» наїстися, але тут також не треба переборщувати. Розповідається, що у містечку Неаполь, Південна Італія, увійшов монах до ресторану, бо добре зголоднів, а до монастиря ще було далеченько. Ну що ж, м’ясо заборонено їсти. Закликав він офіціанта і щось шепнув йому на вухо. Той, звернувшись у бік кухні, заволав на ціле горло: «Десять яєць для монаха, що постить!».

Закінчив я перший вступ на «веселій нотці», щоб звернути увагу всіх постників, що піст має проходити в супроводі похвальних пісень на адресу Бога. Більше того! Весь піст має бути однією великою похвальною піснею за те, що «Христос своєю смертю та воскресінням» спас нас від вічних мук! Ми маємо радіти, що можемо постити. У стихирах вівторка 3-го тижня посту написано «веселімся постом, радуймося піснями», а в середу співається «радісно звершуючи посну трапезу…». Ви запитаєте: «А що таке ви говорите, прошу отця? Піст має бути радісним?» Так! Піст має проходити у радості! Не треба сумувати під час посту. Це не мої слова, а Христові ж! Євангелист Матвій пише в одному місці, що Христос закликає тих, які піддаються постові, «не бути сумними, як лицеміри»! Матвій в іншому місці свого Євангелія передає Христову відповідь учням Йоана Хрестителя, які закидали Ісусовим учням, що ті не постять: «Чи ж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними?» Христос, воскреснувши, лишився з нами навіки! Яка радість! Ми настільки маємо бути радісними, щоб не показати іншим, що ми постимо! Також і тут, це Христові слова, не мої: «Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш». Збереження посту має бути «таємним», а тоді «Отець, що бачить таємне, віддасть тобі».

Здавалося б ― справжній парадокс: піст, час покути та каяття, треба зберегти в радості! Кажучи правду, воно так і повинно бути. Ми маємо бути задоволеними, щасливими, що маємо час та можливість застановитися над станом своєї душі, бо тут йдеться про її спасіння та вічне життя в Небі. Ми повинні радіти, що Бог дає нам нагоду визначитись у своїх зусиллях крокувати по Його шляху та покинути диявольську путь, якщо ми по ній вже далеко зайшли. Диявольсько-світська дорога приманлива, широка, приємна й без перешкод, за той час, як Христова дорога вузька, стрімка, труднувата, бо треба оминути всі затії та спокуси диявола, що намагається збити нас з неї. І саме по такій дорозі, перегородженій різними диявольськими бар’єрами, ми повинні простувати у великій радості, в Божій радості, щиро, а нелицемірно, з «намащеною головою та обмитим обличчям», а не з «виснаженим обличчям» фарисеїв. Нумо, радіймо, і дякуймо Богу, що можемо відбути сорокаденний піст у підготовці до Великодня.

· ПОСТАНОВА

Не буду зберігати посту по-фарисейськи:

Діти: Зроблю якусь покуту, щоб ніхто не знав.

Молодь: Буду ходити від рана до вечора по Христовій путі.

Дорослі: Нині лише раз досита наїмся.