Поняття, особливості та види аграрних правовідносин

Аграрні правовідносини являють собою врегульовані нормами агарного та інших галузей права комплексні суспільні відносини, що виникають в аграрному секторі між самостійним і рівноправними суб’єктами, які наділені відповідним правовим статусом.

Регулюються аграрні правовідносини за допомогою норм аграрного права, норм інших галузей права, а також положень договорів.

Особливості аграрних правовідносин:

1) правовідносини не є цілісними, а являють собою комплекс земельних, майнових, трудових і організаційно-управлінських відносин. Тому, взяті кожні окремо належать до сфери регулювання традиційних галузей права (земельного, трудового, адміністративного тощо);

2) мають специфічний суб’єктивний склад (виробників с/г продукції) та специфічні об’єкти (природні ресурси, с/г тварини тощо);

3) засновуються і діють на засадах різної форми власності;

4) недержавні аграрні підприємства розвиваються і діють поряд із приватними;

5) відбувається поступовий перехід до приватної форми господарювання.

Традиційно в теорії аграрного права при характеристики аграрних правовідносин їх сукупність поділяють на певні види. Проте вважається, що більш універсальний и специфічний саме для аграрного права є поділ правовідносин на внутрішні та зовнішні.