Швидкість поодиноких рухів

Характеризується переміщенням тієї чи іншої ланки тіла на задану відстань за мінімальний час. В реальних умовах поодинокі рухи об’єднуються в циклічні й ациклічні рухові дії. Як правило, швидкість поодиноких рухів поєднується з іншими здібностями людини, утворюючи комплексну характеристику рухової дії (Б.А.Ашмарін, 1990,)

Прості необтяжені рухи (одиночний удар у боксі, укол у фехтуванні, метання, стрибки) вимагають максимального прояву швидкості. У складніших за координацією рухах, швидкість їх виконання залежить від удосконалення міжм язової координації. Чим складніша за координацією та зовнішнім опором рухова дія, тим більше час її виконання обумовлений координаційними та силовими можливостями людини (Б.М. Шиян, 2001).

Частота необтяжених рухів

Важливе значення має у циклічних рухових діях (спринт) та при швидкому повторенні ациклічних рухів(серія ударів у боксі). Кожна рухова дія такого типу є упорядкованим чергуванням напруження та розслаблення м’язів-синергістів з одночасним розслабленням та напруженням антагоністів. При цьому варто пам’ятати, що процеси розслаблення протікають значно повільніше, ніж напруження. При невисокому темпі це чергування протікає чітко і безпомилково. При збільшенні темпу наступає такий момент, коли збудження м’язів – синергістів та антагоністів частково співпадає, що призводить до виникнення швидкісної напруженості, яка не дозволяє збільшувати і навіть підтримувати частоту рухів (Б.М.Шиян, 2001).