Тарифні ставки першого розряду є основним елементом тарифної системи оплати праці робітників, який визначає мінімальну оплату найбільш простої праці в одиницю часу.
В залежності від обраної одиниці часу ставки першого розряду бувають:
§ годинні;
§ денні.
Годинні тарифні ставки встановлено у більшості виробничих галузей (машинобудування, деревообробка, легка та харчова промисловість, будівництво).
Денні тарифні ставки застосовуються у галузях, де основою нормування праці робітників виступають змінні норми виробітку, тобто завдання в штуках, тонах, кілограмах, нормо-годинах у зміну (вугільна та гірнича промисловість, сільське господарство).
Годинні тарифні ставки займають особливе місце в організації заробітної плати, оскільки у відповідності із діючим законодавством певні види виплат робітникам, (доплати за понаднормову роботу, оплата за нічний час) у всіх галузях промисловості, проводяться на їх основі.
Місячні тарифні ставки при безпосередніх розрахунках з робітниками не використовуються, виключення складають робітники, що зайняті експлуатацією електроенергетичних підприємств. Для окремих категорій допоміжних робітників-погодинників (ліфтерів, комірників, водіїв електрокарів та інших) в більшості галузей промисловості застосовуються місячні оклади. Місячна ставка першого розряду, має велике значення, оскільки її розмір багато в чому залежить від державного мінімуму заробітної плати розрахованого на місяць. Найнижча тарифна ставка не може бути в розрахунку на місяць менше встановленого державного мінімуму заробітної плати.
|
|
Тарифна ставка першого розряду виступає як норма оплати простої праці за встановлений час роботи, на протязі якого повинен бути виконаним певний обсяг робіт. Тому робітник-відрядник отримає свою повну ставку тільки у тому випадку, якщо він виконає встановлену норму на 100%. Втой же час робітнику-погодиннику ставка встановлюється в розрахунку на те, що він буде нормально використовувати свій робочий час, виконуючи певні обов’язки.
Диференціація ставок першого розряду та відповідно ставок усіх послідуючих розрядів по галузям промисловості – основний метод міжгалузевого регулювання заробітної плати. Метою регулювання є:
§ облік загальногалузевих умов праці,
§ забезпечення матеріальної зацікавленості в роботі тих галузей промисловості, що мають особливе значення для розвитку економіки в цілому.
В середині галузі тарифні ставки першого розряду диференціюються в залежності від:
§ умов праці на конкретному робочому місці та форми заробітної плати.У прийнятій в нашій країні тарифній системі встановлюється три групи тарифних ставок з урахуванням цього фактору;
|
|
§ напруження праці. Для робітників-відрядників вони встановлюються у більш високих розмірах, ніж для погодинників, що забезпечує компенсацію підвищених витрат праці, які викликаються застосуванням на відрядних роботах більш напружених норм трудових витрат.
Для диференціації оплати праці робітників в залежності від її складності застосовуються:
· тарифні сітки;
· тарифно-кваліфікаційні довідники.
При цьому залежно від складності (кваліфікації) необхідно вирішити два завдання:
а) визначити кількісні співвідношення рівнів оплати праці робітників різної кваліфікації, тобто встановити ступінь збільшення ставок в залежності від складності виконуваних робіт – для цієї мети розробляються тарифні сітки.
б) розподілити по встановленим розрядам тарифної сітки всю різноманітність конкретних робіт, які виконуються в різних галузях промисловості з урахуванням організаційних та технічних умов їх виконання – це завдання вирішується за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників.
Тарифна сітка представляє собою сукупність кваліфікаційних розрядів та відповідно до них тарифних коефіцієнтів.
Кваліфікаційний розряд характеризує рівень кваліфікації роботи, тобто ступінь її складності, а також певний рівень кваліфікації працівника.
Прості роботи відносяться до нижчих розрядів сітки, складні – до вищих. Кожному розряду сітки відповідає тарифний коефіцієнт, який показує, у скільки разів тарифні ставки робітників другого розряду та послідуючих розрядів вищі ставок робітників першого розряду.
Тарифно-кваліфікаційний довідник (ТДК) – нормативний документ, який дозволяє визначити кваліфікацію та тарифну групу, до якої повинен бути віднесений робітник або робота.
ТКД складається із трьох розділів:
В першому – “Характеристика робіт” – наводиться характеристика тих робіт, які повинен виконувати робітник даної кваліфікації. Крім того, вказується ступінь самостійності робітника при виконанні робіт, а також при наладці обладнання, виборі режимів його роботи, підготовці інструменту тощо.
В другому – “Повинен знати” – встановлюється, що повинен знати робітник, відповідної професії та кваліфікації, про свій верстат або обладнання, фізико-хімічні властивості оброблюваних матеріалів, технологію та послідовність процесів обробки, раціональні режим роботи обладнання тощо.
У третьому – “Приклади робіт” – вміщуються приклади робіт типові для кожного розряду, що полегшує можливість швидко та точно визначити, до якого розряду потрібно віднести ту чи іншу роботу.
Усі тарифно-кваліфікаійні характеристики довідника розробляються на основі методики НД1 праці, яка передбачає застосування бальної аналітичної системи оцінки складності праці.