Налагодження економічних взаємин в Європі. Генуезька та Гаазька конференції

Каннська конференція: переговори 4 і 5 лютого 1922 р. в Канні, яка мала підготувати можливе скликання економічної конференції й розглянути питання репарацій. У Канні, так само, як і в Лондоні, Ллойд-Джордж відмовився розширити франко-англійський союз і створити європейську коаліцію.

Загалом вони зупинилися на пропозиціях Ллойд-Джорджа. Конференція відкрилася 6 січня, францію представляли Бріан, Думер і Лушер, Англію — Ллойд-Джордж, канцлер скарбниці Роберт Горн і лорд Керзон. Були також представлені Італія, Бельгія (Теніс і Жаспар) і Японія. США прислали свого спостерігача. Конференція пройшла дуже швидко, і першого ж дня делегати дійшли згоди щодо скликання на початку березня «економічної конференції» і щодо принципів, яких треба дотримуватися для відновлення торгівлі з радянською Росією. 11 січня Ллойд-Джордж вручив Бріанові проект пакту про гарантію. На Каннській конференції – проблема – позиція Франції. Проти Бріана виступали президент республіки.Міоьєран і окремі міністри, зокрема військовий міністр Ліаріу та міністр фінансів Думер. Тож між Канном і Парижем розгорілася запекла суперечка, а 7 січня Мільєран надіслав Бріанові послання, в якому йому пропонувалося:

1. Не йти на жодну поступку щодо репарацій.

2. Не викликати в Канн німецьких представників у питанні про репарації. (Цим питанням клопоталася Комісія з репарацій — єдиний міжсоюзницький орган, який мав на це повноваження. Мільєран не хотів, щоб це питання було передане з комісії Найвищій міжсоюзницькій раді, а головно, щоб до неї увійшли німці).

Не запрошувати радянську Росію на економічну конференцію, доки вона не прийме певні умови.

Цей пакт пропонував відновлення нейтралітету Бельгії, а це викликало протести з її боку, оскільки Бельгія воліла б укласти угоду з Англією на зразок англо-французької.