2015-09-06
535
Січень 1923 ств Велика фашистська рада (ВФР, вищий орган фашистської партії)→ увійшли партійні лідери, вищі фашистські урядовці та міністри. Вирішальний голос у Раді належав Муссоліні, який формував її склад та порядок роботи. ВФР розглядала всі декрети і закони перед винесенням їх на обговорення парламенту. Функції охорони порядку виконувала Добровольча міліція національної безпеки, яка присягала королю, але підпорядковувалася дуч е.
10 червня 1924 р. група фашистів, вбила Матеотті. Це похитнуло позиції фашистської партії і мало не призвело до краху її урядування.
ств. Авентинський бло к вимагав від короля розпуску фашистського парламенту і відставки Муссоліні. На поч 1925 блок був розігнаний Муссоліні. " Криза Матеотті" прискорила ліквідацію італійської ліберальної держави та встановлення диктатури.
1925 р. закони, що спричинили ліквідацію демократичних інститутів суспільства та встановлення фашистської диктатури. Законом від 24 грудня 1925 р. Муссоліні отримав новий офіційний титул "голова уряду". Міністри перетворювалися на чиновників, відповідальних перед головою уряду.
уряд став центральним органом законодавчої та виконавчої влади (закон від 31 січня 1926 р.). Законом від 4 лютого1926 р. замість виборних муніципалітетів запроваджено інститут "подеста"-старійшин, яких призначали королівським декретом на 5 років.
Закон від 6 квітня посилював і розширював владу префектів у провінціях. З квітня був виданий закон про правову організацію колективних трудових відносин. Органи державної влади отримували право контролю над профспілками.
У листопаді 1926 р., після чергового невдалого замаху на Муссоліні, уряд видав ряд законів (" Надзвичайні фашистські закони"): про заборону всіх "антинаціональних" політич партій і організацій та закриття їхніх друкованих органів, що формально завершувало перехід до однопартійної системи. заборонено профспілки; відновлено смертну кару за замах на життя Муссоліш, короля або королеви.
