Початком революції стало повстання нім моряків, які протестували проти авантюрних намірів командування вивести військові кораблі у море і дати вирішальний бій анг флотові.
У результаті Листопадової революції Німеччина стала республікою. 1918 р. у Берліні відбувся з'їзд Рад народних уповноважених, який прийняв рішення про скликання Установчих зборів. Першочерговим завданням новоутвореної республіки було укладення миру зі своїми переможцями..
У1919 р. військові частини увійшли в Берлін. Лібкнехт і Люксембург були вбиті, а Листопадова революція придушена.
19 січня 1919 вибори до Національних зборів: б-сть отр соціал-демократи; утвр політичне угрупування Німецьа національна народна партія.
У Національниз зборах у Веймарі було утв « веймарська коаліція» сформовану з соц-дем., НДП, ХДАП, який очолив соц-дем. Ф.Шйдеман. І президентом Веймарської республіки був Ф. Еберт (11лютого 1919р).
11серпня 1919 р. набула чинності прийнята Установчими національними зборами у м. Веймар нова конституція. За Веймирською конституцією Німеч:
- проголошувалася демократичною республікою;-державу мав очолювати президент, якого обирали на 7 р. Президент призначав канцлера і міністрів, діставав повноваження, коли він отримував вотум довіри від парламенту. Рейхстаг обирався терміном на 4 роки і діяв на партійній основі-приймав загальнодержавні закони, контролював політику уряду;
-Республіка набувала статусу федеральної держави, оскільки кожна з колишніх союзних монархій стала назив автономною землею, якою управляв місцевий уряд, призначений земельним парламентом (ландтагом). Федеральний парламент склад. з двох палат: Рейхстагу, що обирався шляхом загальних виборів, і Рейхсрату, куди кожна земля делегувала обраних ландтагами депутатів. Новою конституцією було введено загальне, пряме, рівне виборче право для усіх громадян, які досягли 20 років.
Веймарська республіка була федеративною д-ою.
Ще до прийняття Конституції Нац збори змушені були 28 червня 1919 прийняти Версальськи мир.Зх час Німеччини вздовж обох берегів Рейну перетворювалася на демілітаризовану зону,де заборонялось тримати німецькі війська, чисельність солдат і офіцерів не повинна була перевищувати 100 тис. осіб, заборонялось мати підводні човни, військово-повітряні сили. на неї накладалися репарації.
Після війни Веймарська республіка опинилася в скрутному економічному становищі. У зв'язку з втратою вугільної та металургійної бази німецькій промисловості гостро бракувало сировини і матеріалів. Заборона виробництва важкого озброєння вразила машинобудівну й металургійну промисловість. Скорочення промислового виробництва викликало масове безробіття, зниження заробітної плати. До того ж Німеччина мала виплатити країнам-переможницям репарацій в обсязі 132 млрд золотих марок. Усе це посилювало в країні соціальну напругу.
У 1920 після перших виборів до Рейхстагу до влади прийшов уряд з представників буржуазних партій. У 1922 р. у Рапалло було підписано договір між Нім. і СРСР.
Протягом 1919—1929 рр. Німеч. перебувала у стані хронічної кризи та політ. нестабільності.