Скульптура 1946 - 1970 років

В УРСР скульптуру сталінської доби знищило населення за перших днів німецької окупації 1941. По перемозі над німцями, радянський уряд почав відновлювати пам'ятники, передусім генсеку Сталіну, щоб після XX з'їзді КПРС (1956) і боротьбі проти "культу особи" знищити їх наново в свою чергу. На їх місце прийшли нові - Леніна та ін. діячів жовтневої революції, а також великої кількости "героїв Радянського Союзу" і "героїв соц. праці". Негативні риси урядової С. тієї доби згодом відзначала сама критика,переклавши провину за них на "культ сталінської особи".

Найбільше розвинений жанр у С. УССР повоєнної доби і досі - портрет. Масово продукувалися портрети "вождів" і "героїв", у яких "документально вірно" передавалися риси портретованих.

Більше індивідуальні портрети (гол. діячів науки, культури, мистецтва) дали І.Шаповал (акад. М.Стражеска, 1949), О.Ковальов (акад. В.Філатова, 1952 і Б.Хмельницького, 1954), Е.Фрідман (акад. Л.Булаховського, 1962), Галина Кальченко (1958 - 1975 створила цілу ґалерію портретів письм., музик і мистців; цікавіші Ванди Василевської, 1963, І.Кавалерідзе, 1967, Г.Косинки, 1969), М.Рябінін (Фіделя Кастро, 1967), І.Гончар (О.Гончара, 1949, М.Кривоноса, 1952), М. Лисенка (І.Мар'яненка, 1963), Я.Чайка (І.Айвазовського, 1954, А.Монастирського, 1959 - 1960), Галина Петрашевич (Н.Ужвій, 1947, О.Корнійчука, 1949, 1951), В.Власов (С.Крушельницької, 1960). Ювілейні портрети створили І.Севера (І.Франка, 1955), Л. Біганич (Лесі Українки, 1959, М. Заньковецької, 1962), І. Салотос (1969) і Г.Кальченко (1972; два останні - Г.Сковороди), Я.Чайка (В.Стефаника, 1971) та багато ін.

У ділянці монументальної С. створено чимало пам'ятників, насамперед воєнних і партійних діячів. Серед них - М.Щорсові у Києві (1954) роботи М.Лисенка, В.Бородая і М.Суходолова (схожий на відомі кондотьєрські пам'ятники Донателльо і Вероккіо з доби ренесансу). Риси помпезности мають пам'ятники ген. Ватутінові в Києві (1948) Є.Вучетича і низка пам'ятників "двічі героям Сов. Союзу", що їх за окремим указом Верховної Ради будували по м. і с. України. До кращих з мист. погляду належать пам'ятники: О.Пушкінові (1962) і М.Лисенкові (1965) у Києві О.Ковальова та модерніший Т.Шевченкові у Москві (1964), створений групою скульпторів (М. Грицюк, А.Фуженко, Ю.Синькевич) та архітектів (А.Сницарєв і Ю.Чеканюк). Варто відзначити пам'ятник І.Франкові перед Львівським Університетом роботи В.Борисенка, Д.Крвавича, Е.Миська, В.Одрехівського і Я.Чайки (1964). Ювілейні пам'ятники поставлено Т.Шевченкові в Канаді в Палермо (1951, М.Вронського) і в Торонто (1961; М.Ковтуна), В.Стефаникові перед бібліотекою у Львові (1971, В.Сколоздри, архітект М.Вендзилович) і Л.Українці у Києві (1973, Г.Кальченко).

Окрему численну групу монументальної С. в УССР творили неперсональні пам'ятники і меморіальні ансамблі, присвячені іст. подіям, жертвам війни, ювілейним датам тощо (1971 - 1975 - понад 70), виконувані групами скульпторів і архітектів, через що втрачалися індивідуальні прикмети окремих мистців.

У ділянці композиційної С. слід відзначити "Бокораша" В.Зноби (1957), "Олексу Довбуша" М.Рябініна і В.Сколоздри (1951), групову С. "Перед боєм" з Б.Хмельницьким, М.Кривоносом й І.Богуном (О.Супрун і А.Білостоцького, 1954) та ін. Серед молодшої генерації укр. мистців помітне було намагання модернізувати С., напр., праці Т.Бриж (серія до старослов. мітології: "Бог війни", "Бог землі, води", "Бог вогню", 1968 - 1970), Віри Шатух ("Пам'ять", 1969), І.Чумака ("Слово о полку Ігореві", 1966) та ін. на сучасні теми.

Чимало скульпторів працювали в пластиці малих форм, зокрема в майоліці і теракоті: Б.Довгань ("Волошки", 1960), В.Клоков ("Біля струмка", 1962), О.Рапай-Маркіш ("Чорт на козі", 1965, "Весілля", 1968), Я.Ражба ("Мавка", 1960, "Теофан Грек", 1970, "Дон Кіхот і Санчо", 1971), В.Трегубова ("Одарка", "Карась", 1970), В.Шатух ("Приятелі", 1957) та ін.

В 1970-х pp. помітне відродження медальерства в УССР (перша виставка медалей 1975 у Києві); серед ін. працювали у цій ділянці Г.Кальченко (медалі С.Гулака-Артемовського, Г.Сковороди, 1972; Л.Українки, 1974), Е.Мисько (І.Труша, 1969, О.Новаківського, В.Стефаника, 1972), О.Скобликов (М.Черемшини, 1974), І.Хотінок ("До 700-річчя Данте Аліґ'єрі", 1965; "До 200-річчя від дня народження І.Котляревського", 1969), та ін.

С. укр. эмиграции в первые pp. После войны из-за постоянных переселенчи проблемы не имела длительного базы для нормального развития; однако скульпторы активно проявили себя т. н. "Лагерной эпохи", особенно на выставках в Мюнхене (1947) и Регенсбурге (1948): Г.Крук, С.Литвиненко, Б.Мухин, А.Павлось, М.Черешньовський, М.Дзиндра. Г.Крук остался в Мюнхене и своими фигурными и портретными работами получил признание в нем. мист. кругах. В Берлине работал В. Масютин, один из ярчайших представителей нац. искусства (оставил серию медалей-рельефов укр. ист. фигур, бюсты вождей и современников). Все др.., Названные выше, в 1948 - 1950 выехали в США.

В США, в Нью-Йорке, жил О.Архипенко (1923 - 1964), основатель современной мировой С. Он искал "праформы" в произведениях, доведенных до максимальной простоты, к игре площадей и линий, выпуклостей и вглиблень, как и цветов, которые он использовал в С., граничащая с абстракцией. Он творил и реальный портрет (портреты-памятники Т.Шевченко и И.Франко в Парке народов в Кливленде, портреты укр. Деятелей). В нач. 1950-х pp. Архипенко выставлял в Германии, Италии, Швейцарии; 1969 музей Родена в Париже устроил ретроспективную посмертную выставку его произведений, которую впоследствии принял Смитсонского музей в Вашингтоне.

С 1948 - 1950 в Нью-Йорке работали: С.Литвиненко, который дал целую галерея скульптурных портретов современников, ряд фигурных композиций и памятников; М.Черешньовський, что в С. пришел от деревянной резьбы, совершенство которой характеристическая для его произведений (портреты, композиции, памятники Л. Украинской в ​​Кливленде и Торонто).

В Филадельфии работал О.Капшученко, автор небольших групп реалистичных фигур, большей частью типов современного города, часто с соц. окраской и юмористическим теплым отношением к человеку.

Современному высказывания предоставляли своей скульптуре, основываясь на фолкльори и мифологии, керамистка С.Геруляк в Нью-Йорке и Г.Пецух в Польше.

В области скульптурного портрета работали О.Лятуринська, Ф.Емець (Каракас, Венесуэла), В.Сим "янцив (США), К.Бульдин (Буэнос-Айрес).

На известного скульптора Канады выбился Л.Молодожанин (Лео Мол) (между его произведениями - портреты церк. и гос. деятелей Европы, Канады и США, памятники Шевченко в Вашингтоне и Буэнос-Айресе).

В области абстрактной С. в США и Канаде работали К.Милонадис (кинетическая С.), М.Урбан, М.Дзиндра, М.Гуненко, М.Голодик Николай Голодик - Головатый, В.Палийчук, В.Баляс, И.Букоемська, Р.Коваль, М.Бентов, И.Осадца, А.Перейма, Р.Костинюк, Е.Зеленак, П.Колисник и др.. моложе. В их творчестве ощутимые различные современные стили, от конструктивистичного в экспрессионистических. Некоторые из названных художников преподавали в амер. высоких художественных школах.