§ 138. Відносні прикметники
Відносні прикметники виступають назвами ознаки за відношенням її до: а) предмета (дерев'яна ложка,'залізна лопата-ложка із дерева, лопата із заліза); б) людини або тварини (батьківські збори,,качине пір'я — збори батьків, пір'я качки); в) явища {дощові краплі — краплі дощу); г) абстрактного поняття {науковий журнал, математичний термін — журнал, що стосується науки; термін, який вживається у математиці); д) обставини місця, часу тощо (вчорашнє засідання, місячний
238.
план—засідання, що відбулося вчора; план на місяць); є) до дії {лічильна машина — машина для лічби); є) до числа (подвійна плата — плата, збільшена вдвічі) та ін.
Відносні прикметники характеризуються рядом граматичних особливостей.
1. Ознака відносних прикметників незмінна, вона не може виражатися більшою чи меншою мірою, як у прикметників якісних. Тому ці прикметники не мають ступенів порівняння, зменшено-пестливих і згрубілих форм. Відносні прикметники не мають антонімічних пар, від них не утворюються іменники з абстрактним значенням.
2. Усі відносні прикметники похідні. Найчастіше вони утворюються від іменників: західний вітер, народний інструмент, природний газ, обідня перерва, передній ряд. У зв'язку з цим вони вступають у синонімічні відношення з конструкціями типу: безхмарне небо — небо без хмар, книжкова полиця — полиця для книг, дубова дошка — дошка з дуба.