Розробка пропозицій щодо поліпшення ефективності використання основних виробничих фондів

Роль основних засобів у процесі виробництва особливості їх відтворення в умовах ринкової еко­номіки висувають особливі вимоги до інформації про наявність, рух, стан і використання основних засобів. Ринкова система управління потребує більш оперативної та комплексної інформації щодо основних фондів. Практика про діяльність підпри­ємств свідчить про те, що облік основних засобів ще більше ускладнився та існує ряд проблем, які нега­тивно впливають на процес управління виробницт­вом і знижують ефективність використання основних засобів.

Якщо розглядати основні засоби, то потрібно за­значити, що основні виробничі засоби - це частина постійного виробничого капіталу, яка виступає у формі засобів праці, які поступово, протягом бага­тьох виробничих циклів, що повторюються, зношу­ються і, не змінюючи своєї натуральної форми, час­тинами переносять свою вартість на виготовлений продукт.

В економічній літературі існує багато пояснень терміна "основні засоби". На думку В. Бабича, осно­вні засоби підприємства - це сукупність матеріально речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.

С. Покропивний визначає основні фонди як за­соби праці, які мають вартість і функціонують у ви­робництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною пра­цею на вартість продукції, що виробляється (на пла­тні послуги), частинами в міру спрацювання [7].

Однак у класичному політекономічному визна­ченні основних засобів немає якихось обмежень у розмірі їх вартості у грошовому виразі. Важливо ли­ше те, що вони беруть участь у виробничому проце­сі багаторазово і переносять свою вартість на виго­товлений продукт частинами.

Відповідно до цього класифікація основних фон­дів розрізняється за належністю, використанням та призначенням. За належністю основні засоби поді­ляються на власні й орендовані; за використанням - на діючі та недіючі; за призначенням - на виробничі і невиробничі. До власних основних засобів зарахо­вують ті, які належать певній організації чи підпри­ємству. Власні основні засоби можуть формуватись за рахунок статутного (пайового, акціонерного) капі­талу, допоміжного фінансування з відповідних дже­рел на розширене виробництво, власних прибутків. Орендовані основні засоби не належать певній ор­ганізації, але на підставі договору оренди викорис­товуються в її господарській діяльності.

До діючих основних фондів належать ті, які пе­ребувають в експлуатації, у тому числі й ті, які тим­часово не використовуються або здані в оренду ін­шим підприємствам на договірних засадах. До неді­ючих і основних засобів належать ті, які перебува­ють у резерві (в запасі на складі).

Для поліпшення використання діючих основних виробничих фондів необхідна ефективність їх вико­ристання. Від ефективності їх використання зале­жать темпи зростання продуктивності праці, обсягів виробництва, поліпшення якості промислової проду­кції та інших показників.

Під ефективністю основних фондів розуміють результат, здобутий у вигляді отриманого ефекту, що співвідноситься з витраченими ресурсами. Під­вищення ефективності полягає в досягненні найбі­льших результатів при відповідному рівні розвитку продуктивних сил порівняно з витратами праці, ви­користаними на створення суспільного продукту.

Завданнями аналізу використання основних за­собів на підприємствах є:

- установлення рівня ефективності застосування засобів праці, характеристика екстенсивності й інтенсивності роботи найважливіших груп устат­кування;

- визначення показників використання виробничої потужності й основних виробничих фондів - фо­ндовіддачі і фондооснащеності, а також факторів, що впливають на них;

- вивчення складу і динаміки основних засобів (фондів), технічного стану і темпів відновлення їх активної частини (робочих машин, устаткування, приладів, транспортних засобів), технічного пе­реозброєння і реконструкції підприємства, упро­вадження нової техніки, модернізації і заміни мо­рально застарілого обладнання;

- виявлення впливу використання основних засо­бів на обсяг виробництва, собівартість продукції.

Економічна ефективність використання засобів праці характеризується часткою амортизації у вартості продукції. Але, аналізуючи цей показник, треба мати на увазі особливість його формування. З удо­сконаленням техніки сума щорічної амортизації та­кож зростає, збільшується її частка в собівартості продукції. Але оскільки збільшується і випуск проду­кції, виготовленої на більш продуктивному устатку­ванні, то сума амортизації у вартості одиниці виробу зазвичай зменшується. Економія на амортизації особливо відчутна при перевиконанні планів випуску продукції за постійної величини основних виробни­чих фондів. У період бурхливого технічного прогресу частка амортизації в собівартості продукції зростає, але це зростання відбувається при зниженні собіва­ртості в цілому, тобто економічний ефект від впро­вадження нової техніки виявляється через інші еле­менти витрат на виробництво, переважно через ви­трати праці.

Для оцінки резервів підвищення ефективності основних фондів необхідно насамперед знати реа­льний рівень використання основних фондів і конк­ретні можливості його підвищення. Поліпшення ви­користання основних фондів може бути забезпечене двома шляхами: інтенсивним; екстенсивним.

Інтенсивний шлях характеризується підвищен­ням завантаження устаткування і збільшенням рівня використання його потужності.

Основними напрямами підвищення інтенсивного завантаження устаткування є: - удосконалення тех­нологій та організації провадження робіт;

- правильний вибір машин і робочого устаткування;

- упровадження сучасних технологій.

Значний вплив на продуктивність устаткування справляє і якість його виготовлення.

Для характеристики використання основних ви­робничих фондів застосовуються різні показники, які умовно можна поділити на дві групи: узагальнюючі й окремі показники. Узагальнюючі показники, до яких зараховують насамперед фондовіддачу і рентабе­льність, застосовуються для характеристики вико­ристання основних фондів на всіх рівнях народного господарства - для підприємств, галузей і народно­го господарства в цілому. Окремі показники, натура­льні, що застосовуються для характеристики вико­ристання основних фондів найчастіше на підприєм­ствах або в їх підрозділах.

Екстенсивний шлях полягає у збільшенні трива­лості роботи, скороченні цілозмінних і внутрішньо-змінних втрат робочого часу, підвищенні коефіцієнта змінності.

Основними шляхами поліпшення екстенсивного використання устаткування в машинобудуванні є:

- безперебійне постачання підприємств сирови­ною, матеріалами, паливом, електроенергією;

- своєчасне усунення намічених диспропорцій у галузі і на підприємствах, у середині окремих це­хів, що забезпечить запобігання перервам у ро­боті підприємства;

усунення причин нврївномірноі роботи підприєм­ства, що призводить до невикористання устатку­вання взагалі й у часі, тобто до його простоїв. У більшості випадків окремі показники, до яких належать показники екстенсивного й інтенсивного використання устаткування, не можуть бути засто­совані, оскільки вони показують лише міру викорис­тання окремих елементів основних фондів, тому для визначення використання всієї маси основних фон­дів на підприємстві варто застосовувати узагальню­ючі показники.

Найбільш важливим з узагальнюючих показників є фондовіддача основних фондів, що показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витра­ченої на основні виробничі фонди, тобто ефектив­ність цього вкладення коштів, її зростання дає змогу знижувати обсяг нагромадження і, відповідно, збі­льшувати частку фонду споживання. Можна підви­щити частку коштів на розвиток невиробничої сфери поліпшення структури основних фондів, підвищення питомої ваги їх активної частини до оптимальної величини з установленням раціонального співвід­ношення різних видів устаткування; скорочення ре­монту активної частини основних фондів шляхом спеціалізації і концентрації ремонтного господарст­ва; поліпшення матеріально-технічного постачання основних фондів.

Не менш важливим фактором поліпшення вико­ристання основних виробничих фондів є фондоємність - це величина, обернена до фондовіддачі. У звичайних умовах господарювання фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондоємність - до зменшення.

Цей показник характеризує необхідну величину основних фондів для виробництва продукції заданої величини або те, скільки основних фондів закладе­но в кожній гривні виробленої продукції. Якщо обсяг товарної продукції на майбутній період не змінюєть­ся, то немає необхідності збільшувати основні фон­ди, треба їх тільки вдосконалювати, тобто заміняти застаріле обладнання прогресивною технікою. Од­ним з найважливіших узагальнюючих показників, що характеризують економічну ефективність роботи промислових підприємств, є рентабельність.

У промисловості рівень рентабельності зазвичай визначається відношенням прибутку до середньорі­чної вартості основних виробничих фондів. Розра­хований таким чином показник рентабельності заці­кавлює організації в найкращому використанні виді­лених у її розпорядження основних виробничих фо­ндів.

Підвищення рівня рентабельності потребує мо­білізації внутрішніх резервів виробництва, послідов­ного проведення всіх видів робіт, спрямованих на поліпшення всіх видів ресурсів, збільшення маси прибутку.

У кожній галузі промисловості варто сформувати програми, спрямовані на підвищення рівня рентабе­льності. У них мають бути передбачені конкретні заходи щодо скорочення витрат на виробництво, впровадження ресурсоощадної техніки і технології виконання робіт, поліпшення організації виробницт­ва і праці, більш продуктивного використання транс­порту і механізмів, підвищення змінності роботи найбільш продуктивної техніки, ощадливого витра­чання матеріалів.

Для того, щоб устаткування було в робочому стані, ремонтний цех має проводити щотижневу перевірку стану устаткування, вчасно виявляти по­ломки, визначати потреби поточного й капітального ремонту,здійснювати своєчасно замовлення на купівлю запасних частин для виключення простоїв устаткування[5].

Не менш важливою умовою для виявлення ре­зервів ефективності основних фондів є використан­ня власних і позичених коштів.

З результатів наведеного вище можна зробити висновок, що підвищення інтенсивності роботи ос­новних фондів (поліпшення їх використання) - це по суті збільшення кількості виробленої за одиницю часу продукції в розрахунку на одиницю основних фондів.

Для розробки організаційно-технічних заходів щодо поліпшення виробничих потужностей треба виконати аналіз з виявлення відповідних резервів виробництва. При цьому встановлюються:

- фактичне використання виробничих потужностей і формування можливої виробничої програми з урахуванням коефіцієнтів використання наявних потужностей;

- рівень використання фонду робочого часу й мо­жливість підвищення;

- внутрішньовиробничі диспропорції й можливості їх ліквідації;

- підвищення рівня спеціалізації на підприємстві; потреба в капітальних вкладеннях та устатку­ванні для нарощування потужностей.

Щоб домогтися всього переліченого, підприємст­ву необхідно шукати і використовувати різноманітні шляхи (резерви) підвищення ефективності роботи основних фондів. Найважливішим показником під­вищення рівня ефективності використання основних фондів підприємства є зростання обсягів виробле­ної ним продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Одним з головних факторів підвищення ефективно­сті основних фондів є їх оновлення та технічне вдо­сконалення. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу дає змогу підвищити рівень ме­ханізації та автоматизації виробництва, продуктив­ності праці робітників, сприяє економії матеріальних витрат, підвищує культуру та безпеку виробництва.

Однією з головних умов підвищення ефективно­сті процесів є оптимальність строків експлуатації основних фондів. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливає на ефективність. Скорочення строків експлуатації основних фондів, з одного боку, уможливлює при­скорення їх оновлення, зменшення їх морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних ви­трат, з іншого боку, зростає собівартість продукції, виникає потреба в збільшені інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей. Строки експлуатації мають бути оптимальними, що забез­печують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесі протягом усього періоду функціонування.

Значні резерви підвищення ефективності вико­ристання основних фондів містяться у збільшенні тривалості роботи машин та механізмів. У цілому сукупність резервів покращення використання осно­вних фондів підприємства може бути поділена на три великих групи:

1. Технічне вдосконалення засобів праці, що передбачає:

- технічне переозброєння на базі комплексної ав­томатизації та впровадження гнучких виробничих систем;

- заміну застарілої техніки, модернізацію облад­нання;

- ліквідацію вузьких місць у виробничих потужностях підприємства;

- механізацію допоміжних та обслуговуючих виро­бництв;

- розвиток винахідництва та раціоналізаторства.

2. Збільшення тривалості роботи машин та об­ладнання за рахунок:

- ліквідації недіючого обладнання (здавання його в оренду, лізинг, реалізація);

- скорочення строків ремонту обладнання; зниження простоїв: цілозмінних та всередині змін.

3. Покращення організації та управління вироб­ництвом, а саме:

- прискорення досягнення проектної продуктивно­сті введених в експлуатацію основних фондів; впровадження наукової організації праці та ви­робництва;

- покращення забезпечення матеріально-техніч­ними ресурсами;

- удосконалення управління виробництвом на базі сучасної комп'ютерної техніки; розвиток матеріальної зацікавленості працівни­ків, що сприяє підвищенню ефективності вироб­ництва[4].

Упровадження розроблених заходів (економіч­ний ефект) свідчить про те, що якщо кожен підрозділ для себе запланує поліпшення використання вироб­ничих потужностей, то в цілому по підприємству є реальна можливість підвищити обсяг випуску і това­рної продукції, підвищити показник фондовіддачі, а також збільшити прибуток від реалізації й балансо­вий прибуток, а отже, і рентабельність виробничих фондів підприємства.