2015-09-06
431
| -а і -я | -у і -ю |
| 1. Назви осіб, власні імена та прізвища: студента, Андрія, Франка. 2. Назви предметів: портфеля, стола, гвинта. 3. Назви населених пунктів: Воронежа, Житомира, Лондона 4. Географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності – ов, -ев(єв), -ин, -їн: Дністра, Дінця, Псла, Тетієва, Києва, Чигирина 5. Назви мір довжини, ваги, часу: грама, місяця, процента 6. Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома, сегмента 7. Українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, чисельника | 1. Назви речовин маси, матеріалу: льоду, кисню (але хліба) 2. Назва речовини. Збірні поняття: капіталу, кодексу, тексту 3. Назви населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має в родовому відмінку закінчення –у: Кривого Рогу, Красного Лиману 4. Назва річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей (крім зазначених на –а, -я): Амуру, Єнісею, Рейну, Кавказу 5. Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, метрополітену, поверху 6. Назви установ, закладів, організацій: інституту, комітету 7. Більшість слів із значенням місця і простору: абзацу, майдану, краю 8. Явища природи: землетрусу, вітру, туману. 9. Назви почуттів: болю, гніву, страху 10. Назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ, суспільного життя, загальних та абстрактних понять: винятку, ідеалу, експорту, інтересу, принципу 11. Терміни іншомовного походження, що означають хімічні або фізичні процеси, частину площі і т. ін.: аналізу, імпульсу, синтезу 12. Більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): водопроводу, живопису, родоводу 13. Переважна більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот): випадку, прибутку, успіху |
2.11. Правопис закінчень іменників, власних і загальних імен у кличній формі та звертаннях
|
|
|
| Правило | Приклад |
| І. Іменники чоловічого й жіночого роду І та ІІ відміни мають в однині кличну форму 1. іменники чол. роду ІІ відміни в кличній формі закінчуються на –у, -ю, -е; - іменники твердої групи з суфіксом –ик, -ок, -к(о) та деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж) мають закінчення –у; - іменники м’якої групи мають закінчення –ю; - безсуфіксні іменники твердої групи та іменники м’якої групи з суфіксом –ець, а також окремі іменники мішаної групи (це власні назви з основою на ж, ч, ш, дж,і загальні з основою на р, ж) мають закінчення –е. 2.іменники чол. та жін. роду I відміни та зрідка іменники жін. роду III відміни в кличній формі закінчуються на –о, -е, -є, -ю, - іменники I відміни твердої групи мають закінчення –о; - іменники I відміни м’якої і мішаної груп, а також іменники III відміни мають закінчення –е, -є; - іменники I відміни м’якої групи, що означають жіночі та чоловічі пестливі імена, або загальні назви, мають закінчення -ю. IIЗвертання - у звертаннях, що складаються з двох власних імен (імені та по батькові) обидва слова мають закінчення кличної форми; - у звертаннях, що складаються з двох загальних назв в однині кличну форму має тільки перше слово, але іноді в таких звертаннях кличну форму можуть мати й обидва слова; - у звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, кличну форму має лише загальна назва. Прізвище виступає тут у формі називного відмінка; - у звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, кличну форму має загальне слово, а власне ім’я може мати і кличну форму і форму називного відмінка. | батьку, сину, товаришу лікарю, Юрію; друже, Вікторе, менеджере; Людмило, Миколо, сестро, мамо; земле, воле, Маріє; матусю, Лесю, дідусю; Романе Миколайовичу, Маріє Семенівно; пане директор або пане директоре; пане Шевчук, пані Шевчук; брате Іван – брате Іване, сестро Ірино – сестро Ірина |
|
|
|
