Наслідки етноциду стосовно українців

Наймасовішими наслідками етноциду українців у ХХ ст. є такі: 1. У період 1929-1987 рр. - уневиразнення, "розмивання", "затуманення" етнічної самосвідомості, так зване "зближення" її з російською в усіх територіальних і соціальних групах українців (це явище часто називають денаціоналізацією, що є невдалим терміном); 2. Перетворення великої частини українців на етнічних росіян; 3. Перетворення значної частини українців на поляків; 4. Перетворення певних частин територіальних груп українців на білорусів, румунів, словаків, угорців (перелічено в порядку спадання чисельності втрачених груп).

Етнічна асиміляція українців Канади, США, Аргентини, Бразилії, Австралії та багатьох інших країн світу не є наслідком етноциду чи геноциду. В СРСР політика геноциду й етноциду щодо етнічних українців суттєво погіршила демографічне відтворення групи і передачу питомо українського духовного й матеріального набутку від старших поколінь молодшим. У 1980-х роках українці СРСР перебували у стані напівзросійщеного етносу, що втратив значну частину своєї етнічної території.

В умовах "Пєрєстройки" 2 пол. 1980-х рр. почали формуватися політичні умови для припинення етноциду українців і багатьох інших народів СРСР. Відтоді частина колишніх етнічних українців, перетворених (та частково перетворених) на частини інших етносів, повернулася до лона українського етносу. Проте цей процес є складним, болючим і довготривалим. Він потребує розумної, науково обгрунтованої, узгодженої і послідовної політики усіх провідних політичних сил України у співпраці з владою і громадськими організаціями сусідніх країн)^[6].